Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Малярчук Н. М., викладач
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Аналіз туристичного ринку показує, що Україна має об’єктивні передумови для інтенсивного розвитку туризму, однак ринкові ризики, швидкі зміни економічної та соціальної ситуації в регіонах, недосконалість нормативно-законодавчої бази не сприяють тому, щоб Україна стала туристичною державою європейського рівня. Управління туристичною галуззю на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вимагає пошуку нетрадиційних підходів і нових поглядів. Серед них: удосконалення методів управління туристичною галуззю, розробка й оцінка моделей розвитку сфери туризму в системі державного і регіонального економічного розвитку, розробка економічної політики різних категорій туристичних підприємств, визначення цілей їхньої діяльності й стратегії розвитку на найближчу й подальшу перспективу, оцінка потенційних можливостей наявних ресурсів.
Система управління туризмом не є відокремленою, а існує як важливий елемент державної і регіональної систем управління, тому слід звернути увагу й на вирішення питань, пов’язаних з туристичним комплексом в регіонах.
Практична реалізації теорії змін потребує формування відповідних науково-методологічних основ, розробки структурно-логічних схем діагностики змін інноваційного розвитку галузей, регіонів, корпоративних утворень. Вважається, що використання теорії змін в економічній науці спонукає до перетворення методів, які використовуються органами управління, корпоративними утвореннями, підприємствами для удосконалення прогнозування, планування та програмування господарської діяльності.
Теорію змін можна інтерпретувати як сукупність пропозицій, які спрямовують кроки до реалізації довготривалої цілі, пояснюють зв'язок між регулюючою діяльністю та результатами. Практична реалізація цієї теорії вимагає: аналізу усіх процесів, що впливають на об’єкт дослідження; чіткого спрямування запропонованих заходів, програм, проектів; визначення структури оцінки управлінського впливу для підтвердження та коригування гіпотези змін [1].
Організаційний розвиток – широкомасштабний, запланований та систематизований процес, який реагує на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища. Бенчмаркинг – методика аналізу слабких сторін фірми, заснована на порівнянні свого потенціалу з потенціалом головного конкурента. Реінжиніринг – фундаментальне переосмислення та радикальна перебудова господарських процесів для їх відчутного поліпшення. Когнітивний реінжиніринг – системне управління господарськими процесами, за посередництвом якого знання ідентифікується, накопичується, розподіляється та використовується для поліпшення діяльності. Шість сігма – це метод управління процесами, який заснований на проведені статистичної оцінки фактів, даних процесу, систематичного пошуку та розробці заходів із підвищення виходу придатної продукції, їх послідовному впровадженню та наступному аналізі безпомилковості процесів для задоволення споживачів. Тотальне управління якістю – це концепція, що передбачає всебічне цілеспрямоване, скоординоване застосування систем та методів управління якістю в усіх сферах діяльності від дослідження до обслуговування після продажу за участю керівництва і службовців усіх рівнів за умов раціонального використання технічних можливостей [2]. Аутсорсинг – заміна натурального господарства вибором компанією зовнішніх постачальників товарів і послуг, необхідних для виробництва власної продукції чи цілеспрямоване виділення деяких процесів і делегування їх реалізації іншим організаціям-виконавцям. Аутстаффінг – залучення підприємством позаштатних фахівців (штатних працівників фірми-провайдера, що надає відповідні послуги), які мають відповідні знання, професійні навички і досвід на час виконання певного проекту. Лін-продакшн – створення ринкової виробничої системи підприємства, діяльність якої спрямована на задоволення споживача і мінімізацію втрат підприємства за всім ланцюгом створення цінності [2].
Існуючи методи управління змінами довели свою дієвість у світовій практиці господарювання, але не набули широкого поширення у вітчизняній економіці, що позбавляє українські підприємства захистись від хвиль міжнародної конкуренції.
Сучасні умови світових інтеграційних процесів і важливість забезпечення розвитку туристичної галузі вимагає врахування управлінських рішень організаційних структур не лише на загальнодержавному та регіональному рівнях, але й тих, що створені в рамках транскордонного співробітництва та участі в європейських та світових організаціях. Такі органи здебільшого мають недержавний статус, проте ефективна співпраця з ними дозволяє здійснювати обмін досвідом, реалізовувати спільні проекти, розвивати туристичну інфраструктуру. Системний розвиток туристичних зв’язків є ефективним механізмом інтеграції нашої країни у міжнародну спільноту, розвитку національної економіки та культури.

Список використаних джерел:
1. Горіна Г. Характеристика інфраструктурної складової дослідження середовища формування стратегії розвитку ринку туристичних послуг. Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. Сер.: Економічні науки. 2016. № 2 (63). С. 121–127.
2. Скляр Г. Економічна сутність та закономірності розвитку ринку туристичних послуг в Україні. Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. 2014. Вип. 1. С. 106–112.

Охарактеризуйте, будь-ласка, інфраструктурну складову дослідження середовища формування стратегії розвитку ринку туристичних послуг. Дякую!