Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Щербак В. В., студент
Науковий керівник:
старший викладач Підлісний Є. В.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

В XXI столітті, такі традиційні фактори виробництва, як земля, праця та капітал, набувають меншого значення ніж інновації. Виробничим ресурсом стають знання та інформація. Наукові розробки є базисом економічного зростання, достатньо швидкими темпами розвивається ринок інвестицій. І тому основними інвестиційними товарами на ринку виступають конкурентоздатні технології, патенти, науково-дослідна продукція тощо.
На даний час поступово деградує вітчизняна економіка, Україна відстає у технологічному розвитку від провідних країн світу. Не хотілось би, щоб Україна була експортером сировини й отримувала мізерний прибуток, але щоб була високотехнологічною конкурентоспроможною державою зі значним науково-технічним потенціалом [1].
Для здійснення структурної перебудови економіки за інноваційно-інвестиційним вектором необхідно, в першу чергу, переорієнтувати державну політику з фінансової підтримки окремих галузей та підприємств на створення привабливих умов і середовища для інвестування саме в об'єкти інтелектуальної власності та інновації. Саме тому особливої актуальності набуває вивчення досвіду провідних країн світу, їх роль в інфраструктурній розбудові ринку та вплив на розвиток наукомістких виробництв.
Роль державного інститута — формування та розвиток інфраструктури інвестиційного ринку. Інвестиційно-інноваційна політика це вироблення та реалізація системи пріоритетів, створенні конкретних заходів й механізмів, що забезпечують формування національної інвестиційно-інноваційної системи.
Становлення та подальший розвиток інфраструктури ринку інвестицій в інновації іде поруч із складними процесами формування системи, що об'єднує інвестиційну та інноваційну діяльність в єдине ціле з метою спрямування інвестиційного ресурсу на започаткування інноваційних виробництв, створення конкурентоспроможної продукції та впровадження високих технологій [3].
Інноваційна інфраструктура це — сукупності організацій, підприємств, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, які надають певні послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).
Хоча кількісно основні елементи інвестиційної інфраструктури відносно сформовані, говорити про їх розвиненість зарано — функціональне навантаження, яке вони несуть не відповідає потребам ринку та спотворене головне призначення інфраструктурних інститутів. Так, непослідовність державної політики, щодо фінансової підтримки інноваційних проектів та надання пільг господарюючим суб’єктам при їх реалізації у межах технопарків, вільних економічних зонах та територій пріоритетного розвитку призвело до їх часткової дискредитації як надійних інструментів із залучення інвестицій [2].
На даний момент вжито певна кількість заходів щодо співпраці України та Європейського Союзу в напрямку розвитку інвестиційної інфраструктури для фінансування інновацій. У рамках проекту ЄС «Розробка фінансових схем та інфраструктури для підтримки інновацій в Україні» ведеться робота щодо покращення фінансового середовища для сектору інновацій та досліджень в Україні. Також утворено Державне агентство України з управління національними проектами. Основними завданнями якого є реалізація стратегічно важливих проектів, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України [1].
Отже, Україна продовжує розвиватися без суттєвого використання свого інноваційного потенціалу, а інноваційна продукція освоюється переважно шляхом використання науково-технічних надбань попередніх років. Такий тип інноваційного розвитку має досить вузькі межі і не дає можливості підтримувати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств протягом тривалого періоду.
Слід зазначити, що активаторами інноваційної діяльності промислових підприємств України у майбутньому повинні стати: використання нових або значно поліпшених способів виробництва, пов’язаних із застосуванням новітніх технологій, впровадження нових методів продажу та просування товарів на ринки, сприяння оновленню та повнішому використання [3].

Список використаних джерел:
1. Особливості розвитку інфраструктури ринку інвестицій в інновації: проблеми та подальші перспективи [Електронний ресурс] / Т. А. Комашенко. // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 8. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2010_8_15
2. Державна політика розвитку інфраструктури ринку інвестицій в інновації: досвід країн ЄС та США / Т. А. Комашенко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 11. – С. 7-12.
3. Дослідження достатності інноваційної інфраструктури України для виходу на світові ринки [Електронний ресурс] / Ю. Г. Крикун // Соціальна економіка. – 2015. – № 2. – С. 33-44. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua /UJRN/ se_2015_2_6

Які напрями розвитку людського та інтелектуального капіталів підприємств України Ви пропонуєте? Дякую!