Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Демченко Т. А., к. е. н., доцент,
Налбатов О. О., студент
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Інноваційна діяльність розглядається сьогодні як одна з умов модернізації національного господарства, як необхідний атрибут ринкових економічних відносин. До того ж, інноваційна діяльність є однією з найважливіших складових процесу задля забезпечення успішності функціонування підприємства. Саме тому актуальності набуває залучення венчурних інвесторів та орієнтація їх на фінансування саме інноваційних, а не традиційних економічних процесів. За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу станом на кінець березня 2019 р. у країні працюють 298 компаній з управління активами, в управлінні яких перебуває 1327 різноманітних фондів. Загальний обсяг активів в управлінні становить 314 821 млн грн.
Перспективи розвитку венчурного бізнесу в Україні будуть залежати не лише від наявності в країні новітніх технологій та вільних фінансових ресурсів, але й від стану бухгалтерського обліку в частині відображення операцій з венчурними інвестиціями.
Венчурні підприємства – це в основному невеликі підприємства, які займаються прикладними науковими дослідженнями і розробками, впровадженням технічних нововведень у галузях виробництва, таких як біохімія, електроніка, біоінженерія, та інші. Вони, зазвичай, спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, та подальшого упровадження інновацій, організація яких пов’язана з підвищеним ризиком [5].
Джерелами венчурного капіталу можуть бути:
– вільні фінансові ресурси пенсійних та благодійних фондів;
– структури державного типу;
– корпоративний венчурний капітал;
– інвестори приватного та зарубіжного характеру;
– інвестиційні компанії малого бізнесу;
– банки;
– страхові компанії;
– прибуток венчурних фондів, що реінвестується в інноваційні проекти [2].
Венчурні фонди відіграють важливу роль у системі венчурної діяльності. Вони є учасниками інвестиційного процесу і виступають посередниками між зацікавленими сторонами – інвесторами, банками, державою, з одного боку, і одержувачами фінансових коштів – венчурними підприємствами, з іншого. Основною метою венчурного фонду є акумулювання капіталу для подальшого інвестування у перспективні та привабливі ризикові інноваційні проекти.
Види венчурних фондів наведені на рис. 1 [1].

Рис. 1. Види венчурних фондів

Процес управління венчурною діяльністю передбачає своєчасне одержання менеджером достовірної інформації для прийняття оптимальних рішень.
Отже, провівши дослідження, можна зробити висновки:
1. Венчурна діяльність є для Української економіки новим «подихом», та являє собою одною із найважливіших умов подальшої модернізації економіки.
2. Венчурні підприємства займаються науковими дослідженнями та створеннями інновацій у різних галузях виробництва, за для поліпшення виробництва та зменшення використання ресурсів на ту чи іншу вироблену одиницю продукції.
3. Основна мета венчурного фонду є акумулювання капіталу для інвестування їх в майбутньому у новітні та привабливі для інвесторів інноваційні проекти.
4. Венчурна діяльність збудована на ризику, тому інвестори неохоче вкладають свій капітал у ідеї які в майбутньому можуть зазнати крах [4].

Список використаних джерел:
1. Курило Г.М. Особливості діяльності венчурних компаній як об’єкт обліку. Формування ринкових відносин в Україні, 2015. – № 6. – С. 86-90. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/frvu_2015_6_23
2. Куцинська М.В. Інноваційна діяльність: проблемні питання обліку та аудиту. Економічний вісник ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет», 2015. – № 1. – С. 85–88. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evdvnz_2015_1_20
3. Сущ О.П. Особливості діяльності компанії з управління активами інститутів спільного інвестування. Форум права, 2012. – № 4. – С. 892–898. –Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2012_4_148
4. Усатенко О.В. Венчурна діяльність в системі об’єктів бухгалтерського обліку та економічного аналізу. Бізнес Інформ, 2014. № 10. – С. 306–311. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2014_10_51
5. Фоміна О. В. Концептуальні основи обліку венчурної діяльності. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 24. С. 12–16.

Чому перспективи розвитку венчурного бізнесу в Україні будуть залежати від стану бухгалтерського обліку?