Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Лаврук А. О., студент
Науковий керівник: к. е. н., доцент Мельник В. В.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Аналіз досить значного масиву літератури з проблем творчості, яка в останні десятиліття виокремилася в самостійний комплексний напрямок на межі психології, педагогіки, філософії, медицини, економіки та деяких інших наук дозволяє зробити висновок про те, що соціально-економічні перетворення значною мірою стимулюють необхідність постійного розв’язання нових надзвичайно складних завдань: людині сьогоднішнього, а тим більше завтрашнього дня вже не лише бажано, а навіть необхідно оволодіти творчими вміннями, стратегіями та тактиками як інструментарієм у професійній та й у інших видах діяльності [2, с. 19-20].
В рамках дослідження при оцінюванні людського капіталу працівників необхідно оцінити творчий (креативний) потенціал кожного окремого з них.
Як зазначається в працях Г. С. Нікіфорова людина, як об’єкт управління, відрізняється такими характеристиками як унікальність, змінність, незавершеність, суперечки самим з собою кожної миті. Завдання керівника при професійній роботі з людьми передбачає нестандартні дії і має носити творчий характер. Креативність, як здатність до конструктивного нестандартного мислення та поведінки, а також усвідомленню та розвитку свого досвіду, необхідна працівникам в діяльності та спілкуванні. Креативність допомагає працівникам знаходити оригінальні рішення організаційних, управлінських проблем. Організаційні і технологічні зміни проходять в теперішній час дуже швидко. За висловом П. Друкера, підприємство, яке не оновлюється, неминуче старіє та руйнується. За часів швидких змін, які притаманні теперішній ринковій економіці, руйнування відбувається за дуже короткий проміжок часу. Оновлення в організації, інноваційна діяльність вимагають від керівництва здатності перебороти різноманітні, насамперед професійні, стереотипи мислення і поведінки, тобто бути креативним [5, с. 203].
На оцінку людського капіталу та його ролі в суспільному житті звертає увагу О. М. Бородіна: «Оскільки окрема людина є, образно кажучи, живою клітиною, інтегрованою за допомогою спілкування, обміну і спільної діяльності в єдиний суспільний організм, остільки вона виступає живим носієм сукупності суспільних властивостей і відносин. Задіяння творчих продуктивних сил людини відбувається завжди в конкретній соціально економічній формі, відповідно до ступеня зрілості суспільства і рівня його системної організації» [1, с. 26].
На думку О. В. Риковської , на даний час не існує загальноприйнятої комплексної методики оцінки людського капіталу. При цьому досить складно інтерпретувати значення великої кількості активів і оцінити їхній вплив на формування успішних моделей соціально-економічного розвитку. Запропонований нею підхід об’єднує чотири пріоритетних активи: вік, освіту, здоров’я і досвід роботи. Ці характеристики різні за структурою, за методами оцінки, тому приведення їх до єдиного вимірника вона використовує метод бальної оцінки [5, с. 134].
Дещо іншої думки щодо цієї проблеми дотримуються соціологи – в їх дослідженнях креативність розглядається з трьох позицій. Зокрема, Йоас Ханс описує креативність переважно відносно суб’єктивного світу діючого індивіда. Ідея виробництва відносить креативність до об’єктивного світу, світу матеріальних об’єктів, що є умовами і засобами дії. І, нарешті, ідея революції припускає можливість креативності людини по відношенню до соціального світу, а саме: фундаментальне перевлаштування суспільних інститутів, регулюючих суспільне життя людей. Але жодна з цих ідей не укорінює креативність в значенні, який охоплює всі вище перелічені способи співвіднесеної з світом. Тільки в другій половині ХІХ ст. робляться перші спроби розгляду креативності на більш глибшому рівні, а не тільки як одного з типів людської дії, який явно не може охопити всі дії людини [3, с. 82].
Отже, креативність тісно переплітається з різними аспектами особистості, у зв’язку з чим вона досліджується в різних проявах та різними науками. Зокрема, філософи, розглядаючи креативність, дають її таке трактування: буття традиції і раціональності немислиме без творчості, але творчість, в свою чергу, не зводиться до них і не визначається ними. І традиція, і раціональність є просторами креативності, тим полем, на якому розігрується драма, звана творчим процесом. Оскільки сама по собі творчість невловима і примарна, її можна спостерігати тільки на певному тлі, та досліджувати непрямими методами. Включення креативної установки породжує зміни в контексті; порівняння історично змінюваних один одного контекстів, що дозволяє судити про структуру і зміст творчого процесу. Зокрема, результати історичних протистоянь раціональності і традиції говорять про напрям творчого інтересу, про відношення соціуму та просторово-часові вимірювання креативності [4, с. 208].

Список використованих джерел:
1. Бородіна О.М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, перспективи розвитку : монографія К.: Ін-т агр. економіки УААН, 2003.274 с.
2. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень. За ред. В.О. Моляко, О.Л. Музики, Житомир: Вид-во Рута, 2006. 320 с.
3. Йоас Ханс. Креативность действия ; пер. с нем. СПб.: Алетейя, 2005. 320 с.
4. Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории познания СПб. : РХГИ, 1998. 408 с.
5. Никифорова Г. С., Дмитриевой М. А., Снеткова В. М. Практикум по психологии профессиональной деятельности: учеб. пособ.; СПб, 2000. 304 с.
6. Риковська О.В. Сучасний стан та оцінка людського капіталу в контексті розвитку села. Теорія, політика та практика сільського розвитку [колективна монографія] ; за ред. д-ра екон. наук, чл.-кор. НАНУ О. М. Бородіної, д-ра екон. наук, чл.- кор. УААН І. В. Прокопи. К., НАН України; Ін-т екон. та прогнозув, 2010, 338с.

Які фактори впливають на якість людського потенціалу в Україні? Дякую!