Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Литвин О. В., викладач
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини

Підвищення рівня економічного розвитку України та дослідження пріоритетних напрямків розвитку зумовлює пошук засобів для впровадження ефективних змін. Однією з важливих складових економіки являється туристична галузь. Для розширення міжнародний зв'язків, підвищення конкурентоспроможності та формування міжнародного туристичного іміджу України вагомою є роль крос – культурного менеджменту.
Крос-культурний менеджмент – це сукупність різних рівнів культури в бізнес-середовищі, які базуються на управлінні відносинами, що виникають на перетині національних і організаційних культур [1, с. 9]. Він передбачає дослідження культурних відмінностей як на міжнародному, так і на національному рівнях, як за межами, так і всередині національних кордонів. Дає можливість спостерігати та описувати поведінку людей, що є представниками різних культур, які працюють в одній організації, та порівнювати поведінки людей в організаціях, розташованих в інших країнах.
Крос-культурний менеджмент розуміється як:
– створення і застосування технологій управління культурним розмаїттям в умовах економічної глобалізації;
– управління бізнесом при взаємодії різних культур;
– управління міжкультурними конфліктами, їх запобігання та нейтралізація;
– створення та застосування технологій управління культурним розмаїттям в умовах економічної глобалізації;
– управління змінами в сучасному суспільстві у контексті взаємодії різних культур.
Крос-культурний менеджмент вивчає поведінку персоналу підприємств, які взаємодіють в організаційних середовищах на національному чи міжнародному ринках та є носіями різних культур [2, с. 44].
Основні завдання крос-культурного менеджменту полягають у необхідності ефективного використання набутих знань для побудови механізму спільної міжнародної діяльності:
- комбінація різних знань за допомогою інтерактивної трансляції (ІТ)– інтеграція учасників у процесі роботи в мультикультурні групи для розробки спільного підходу до розуміння та вирішення проблеми. ІТ сприяє перенесенню знань, цінностей та досвіду та їх інтеграції у виробничий процес;
- процесуальна компетентність – дозволяє дотримуватись рівності у вивчені спільних проблем і допомагає спільному використанню знань, передавання досвіду, стимулювання групового навчання;
- сприяння формуванню ефективних крос-культурних технологій – спільні бізнес-мова і комунікативні мережі;
- створення і підтримка партнерської взаємодії.
Успішне використання вище зазначених завдань крос-культурного менеджменту дозволяє досягти синергетичного ефекту, коли інтелектуальний потенціал колективу більший за суму потенціалів його окремих членів [3, с. 133].
Сфера крос-культурного менеджменту дає можливість ведення бізнесу та розширення міжнародних зв'язків з представниками інших культур. Така специфічна корпоративна культура виникає на основі національних ділових культур, гармонійно поєднує в собі окремі аспекти культури кожної нації, але не повторює повністю жодну з них. Вона заснована на визнанні та повазі культурних відмінностей і формує загальну корпоративну систему цінностей, яка б сприймалася і визнавалася кожним членом багатонаціонального колективу.
Отже, крос-культурний менеджмент дає можливість досліджувати міжнародні та національні культурні відмінності та подібності, підвищувати рівень туристичної привабливості України, розширювати міжнародні зв'язки в галузі туризму.
Список використаних джерел
1. Філатова Л.С., Околіта І.І. Крос-культурний менеджмент в міжнародному бізнесі. Східна Европа: економіка, бізнес та управління. 2017. № 7. С. 8-12.
2. Гриньох Н.В., Дмитрук В.І., Дяченко Л.А. Крос - культурний менеджмент у формуванні туристичного іміджу України. Транспортні системи та технології перевезень: Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. 2018. №16. С. 42-50
3. Приятельчук, О.А. Еволюція та теоретико-методологічне становлення крос-культурного менеджмент. Зовнішня торгівля: право та економіка. 2006. № 4. С. 131-134.