Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Холодна О.В.
к.е.н., доцент
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини

Партнерство держави і приватного капіталу за своєю суттю є розвитком традиційних механізмів взаємодії уряду і приватного сектору з метою розробки, планування, фінансування, будівництва і експлуатації об’єктів інфраструктури. Це довгострокове партнерство з метою залучення додаткових джерел фінансування, не орієнтоване на короткострокову участь приватного капіталу. Дуже важливо це партнерство формувати на основі певних принципів функціонування, в тому числі й етичних.
Державно-приватне партнерство у світовій практиці трактується у двох аспектах: по-перше, як система відносин держави й бізнесу, що широко використовується як інструмент економічного й соціального розвитку на міжнародних, національних, регіональних, місцевих рівнях; по-друге, як конкретні проекти, реалізовані спільно державними органами й приватними компаніями на базі об'єктів державної й муніципальної власності [2, с. 12].
Державно-приватне партнерство – це взаємодія центральних чи місцевих органів влади та приватного сектора, заснована на довгостроковій угоді щодо постачання послуг, які традиційно надавались державними /комунальними підприємствами. [3]. На думку В. Варнавського, державно-приватне партнерство являє собою юридично оформлену (як правило на фіксований строк) систему відносин, яка передбачає співфінансування та розподіл ризиків між державою і громадянами й юридичними особами, предметом якої є об’єкти державної (або муніципальної) власності, а також послуги, які надаються державними чи муніципальними органами, організаціями, установами та підприємствами [1, с. 46].
Українське законодавство містить широкий перелік сфер застосування ДПП, зокрема пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування, виробництво, транспортування і постачання тепла та електроенергії, розподіл і постачання природного газу, будівництво та експлуатація об’єктів транспортної інфраструктури, машинобудування, збір, очищення та розподілення води, охорона здоров’я, туризм, оброблення відходів, управління нерухомістю тощо [5]. Партнерство держави і приватного капіталу може реалізовуватися у різноманітних формах, найбільш поширені – контракти на обслуговування, будівельно-експлуатаційні підряди, концесії. Ці види діяльності мають правові й етичні критерії, норми та правила поведінки, недотримання яких може призвести до негативних наслідків.
Етичні принципи в будь якій діяльності являють собою сукупність норм поведінки громадян, які здійснюють діяльність у різних сферах економіки, спрямованої на задоволення потреб ринку, конкретних споживачів, суспільства і держави [4]. Зазначимо, що в основі державно-приватного партнерства покладено як функціональні принципи, до яких можна віднести принцип регіональної концентрації, посередництва, інформативно-правового забезпечення, пріоритетності фінансування (співфінансування), диверсифікації ризиків, інституційного забезпечення, прозорості, достовірності, так і етичні принципи, які ми розглянемо нижче.
В основу розробки етичних принципів вітчизняного партнерства варто покласти «Етичні принципи ведення підприємницької діяльності», розроблені організацією «Круглий стіл світового бізнесу», заснованої у 1986 році бізнесменами США, Європи і Японії [6]. Отже, основні етичні принципи партнерства держави і приватного капіталу наступні:
1. Сторони в партнерстві несуть рівну відповідальність та надають якісні послуги.
2. Сторони роблять свій внесок в економічне зростання країни, на території якої здійснюють діяльність у формі партнерства та сприяють матеріальному добробуту та зайнятості населення.
3. Конфіденційність розробок, збереження комерційної таємниці, чесність, відкритість та дотримання умов (дане слово або дотримання угоди) зміцнюють позиції партнерства та репутацію сторін.
4. Дотримання в повній мірі законодавства, повага до правил й умов ведення бізнесу та політичних цілей. Сторони поважають одна одну та спільну справу.
5. Сторони не повинні приймати участь в діях, які пов’язані з хабарництвом та корупцією, відмиванням коштів.
6. Сторони повинні захищати і по можливості покращувати стан навколишнього середовища, попереджувати нераціональне використання природних ресурсів.
Дотримання етичних та функціональних принципів партнерства держави і приватного капіталу сприятиме розвитку інституту партнерства держави і приватного капіталу та налагодження партнерських стосунків.
Список використаних джерел
1. Варнавский В. Государственно-частное партнерство: некоторыевопросытеории и практики Мироваяэкономика и международныеотношения. 2011. № 9. C. 41–50.
2. Варнавский В.Г. Государственно-частное партнерство в России: проблемыстановления. URL: http://www.strana-oz.ru
3. Державно-приватне партнерство. URL: http://kei.org.ua/uk/activities/projects/survey-p3dp-project/
4. Сущностьпредпринимательскойэтики URL: https://moodle.kstu.ru/mod/book/tool/print/index.php?id=22286
5. Щодо розвитку державно-приватного партнерства як механізму активізації інвестиційної діяльності в Україні: Аналітична записка URL: Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/816/
6. Этическиепринципыведенияпредпринимательскойдеятельности URL: http://bibliotekar.ru/4-1-7-ip-predprinimatelskaya-deyatelnost/126.htm

Цікава та актуальна тематика.
Державно-приватне партнерство досить широко впроваджується у розвинутих країнах світу.
Для України, особливо у сучасних умовах розвитку, це надзвичайно важливий і корисний досвід, який потрібно переймати та реалізувати.

Найдорожчий пілотний проект ДПП в Україні – це підземний паркінг у Львові (перебуває на етапі підготовки). Для Львову є проблема паркування автівок, особливо в старій частині міста. Приблизна вартість проекту 7‐15 млн. євро, тому не дивно, що така сума міському бюджету не під силу. Є два претенденти, європейські інвестори, які готові вкладати свої кошти, але переможець буде визначений конкурсом. Головний момент в цьому, що приватний партнер забезпечує якість управління, тому що знає як і що будувати, і як ефективно управляти цим процесом (тарифна сітка, реклама тощо). Тобто, якщо інвестор готовий вкласти такі великі кошти в проект, то він точно знає, як він на ньому буде заробляти.