Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Солосіч О.С., магістрант
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Скоробогатова Н.Є.,к.е.н., доцент
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Економічний зміст понять «сталого розвитку» та «економічної безпеки» характеризується подібністю сутнісної природи та цільової орієнтації управлінських концепцій щодо їх забезпечення, незалежно від рівня організації відповідних економічних систем. Пояснення даного факту полягає у перманентності та абсолютному характеру такої економічної категорії як невизначеність, яка власне і дає розуміння причин широкого наукового інтересу до досліджень у даному напрямку. Основною властивістю невизначеності є її об’єктивний та всеосяжний характер, що з одного боку, слугує драйвером конкурентних взаємодій у ринковій економіці, проте з іншого, виступає повсякчас джерелом загроз та нестабільності. Тим не менш, глибина проблеми в умовах економічних реалій сучасності посилюється не лише за рахунок акселерації економічних процесів у згаданих умовах невизначеності, але й накладанням ряду загроз, виникнення яких викликане, з одного боку, циклічними процесами та обставинами непереборної сили, а з іншого – низкою деструктивних явищ геополітичного спектру економічних відносин між національними державами. Виходячи з цього, саме питання забезпечення сталості та безпечності економічного розвитку господарюючих суб’єктів набуває статусу першочергового, зокрема, стосовно підприємств як ключового суб’єкта макроекономічної та кон’юнктурної динаміки.
Повертаючись до питання взаємозв’язку досліджуваних понять, варто наголосити, що сталий розвиток підприємства має яскраво виражений нормативний характер, у той час як економічна безпека тяжіє до позитивного, що пояснюється тим, що перше поняття володіє конкретизованою цільовою направленістю (структурованість концепції сталого розвитку за економічним, екологічним та соціальним аспектами), водночас як друге – має більш об’єктивну природу, пов’язану з попереднім запобіганням та нейтралізацією загроз. Таким чином, певною мірою побудова системи економічної безпеки підприємства на засадах його сталого розвитку означатиме узагальнення та конкретизацію цілей, завдань та шляхів забезпечення безпекової складової функціонування підприємства.
Механізм сталого розвитку підприємства – це такий стан підприємства, при якому всі його основні елементи здатні підтримувати власні параметри в певному діапазоні. Перехід до сталого розвитку означає створення збалансованої системи, що поєднує соціальну справедливість, екологічну безпеку і економічну ефективність [1, с. 153]. У даному аспекті важливим є наповнення основних компонентів сталого розвитку та визначення граничних значень соціально-економічної та екологічної безпеки підприємства [2, с. 284]. При цьому, не менш важливим залишається питання методичного забезпечення оцінки рівня сталості розвитку підприємства, і в даному випадку, використання безпекового виміру при здійснення даної оцінки є перспективним підходом, оскільки система індикаторів економічної безпеки залежно від обраних аналітичних цілей може забезпечити як вибірковість, так і комплексність проведеного оцінювання, що для сталого розвитку підприємства як предметної області дослідження забезпечує достатній рівень конкретності та інформативності проведених розрахунків.
Проведене дослідження дозволило узагальнити особливості застосування оцінки безпекового стану підприємства (на основі застосування структурно-функціонального підходу) при розгляді базових складових сталого розвитку підприємства (економічної, екологічної та соціальної).
Економічна компонента сталого розвитку підприємства відіграє одну з ключових ролей в забезпеченні повноцінного та безперебійного функціонування господарської структури. Утім, варто зазначити, що часто здійснюється якісне ототожнення цілей економічної компоненти з можливістю та фактичними напрямками фінансового забезпечення екологічної та соціальної компонент. На нашу думку, сталість економічної компоненти має розглядатися з позицій наявності достатньої стійкості, стабільності та можливостей поточного фінансового стану для підтримки інших компонент сталого розвитку, тобто ролі економічного компоненти як матеріального базису розвитку екологічної та соціальної компонент. З позицій складових економічної безпеки, варто оцінювати дану компоненту у розрізі показників забезпечення фінансової (структурні показники капіталу, кредиторської та дебіторської заборгованостей та загалом базові аналітичні коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан підприємства) та техніко-технологічної складових (продуктивність праці, віддача технічної бази та технологічного забезпечення, що напряму корелює з рівнем кінцевих фінансових результатів). Оцінка даних показників дозволяє визначити достатність та відповідність фінансових потреб для реалізацій заходів зі сталого розвитку матеріальним джерелам їх забезпечення.
Екологічна компонента сталого розвитку підприємства здебільшого виявляє себе у ступені відповідальності господарської структури щодо здійснюваного нею впливу на навколишнє середовище. Безперечно, розрахунок показників прямого та непрямого впливу підприємства у розрізі екологічності (як позитивної, так і негативної спрямованості) є комплексним та складним у реалізації аналітичним процесом. Проте, інструментарій економічної безпеки дозволяє оцінити дану компоненту у розрізі екологічної (обсяги екологічних інвестицій підприємства, коефіцієнт забруднення середовища, рівень прибутковості реалізованих відходів тощо) та техніко-технологічної складових (рівень ресурсо- та енергоефективності основних засобів, обсяги отримання та подальшої переробки зворотних відходів,
і т. д.). Тобто в даному випадку використання та якісна модифікація деяких показників окремих складових екологічної безпеки дозволяє більш комплексно оцінити дану компоненту сталого розвитку підприємства.
Соціальна компонента сталого розвитку підприємства здебільшого реалізує себе у прийнятих нормативних положеннях підприємства та колективному договорі, які відображають широкий спектр питань, починаючи з оплати праці, закінчуючи питаннями організації дозвілля та відпочинку працівників. Однак, окремі показники інтелектуально-кадрової складової економічної безпеки дозволяють оцінити рівень сталості соціального розвитку підприємства у конкретних співмірних показниках, таких як відносні показники рівня ефективності соціальних інвестицій, їх окупність; частка витрат підприємства на реалізацію соціальних заходів; частка працевлаштованих працівників з особливими потребами; гендерна структура персоналу і т. д.
Виходячи з вищезазначеного, можна стверджувати, що розгляд компонент сталого розвитку підприємства у їх безпековому вимірі дозволяє, по-перше, конкретизувати процес їх оцінювання, забезпечивши одночасно кількісну та якісну вимірність, а по-друге, безпекова орієнтація аналітичних показників дозволяє оцінити базовий потенціал підприємства до налагодження відповідних процесів сталого розвитку. Підсумовуючи, зазначимо, що застосування підходів до оцінювання економічної безпеки підприємства можуть бути якісно адаптовані до концептуальних засад розуміння сталості процесів розвитку підприємства та можливостей до їх практичної імплементації.



Список використаних джерел:
1. Шаталов М. А., Мычка С. Ю., Лободенко Ю. В. Механизм обеспечения устойчивого развития предприятия. Исследования молодых учёных: экономическая теория, социология, отраслевая и региональная экономика. 2014. С. 153-156.
2. Лукашук Н. А. Экономическая безопасность предприятия: сущность, оценка, факторы роста в контексте концепции устойчивого развития. Труды БГТУ. Серия 5: Экономика и управление. 2016. №. 7 (189). С. 283-288.

Яким чином співвідносяться на підприємстві сталий розвиток і економічна безпека?