Науковий керівник:
канд. екон. наук, доцент Заїчко І. В.
Національна академія статистики, обліку та аудиту
Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів є центральною в процесі обґрунтування та вибору можливих варіантів інвестування в операції з реальними активами. Метою аналізу проекту є визначення результату (цінності) проекту. Оцінка проекту є досить складним завданням, що підтверджується рядом факторів: інвестиційні витрати можуть здійснюватися як одноразово, так і протягом тривалого часу; строк досягнення результатів реалізації інвестиційного проекту може бути більшим або дорівнювати розрахунковому періоду; проведення довгострокових операцій призводить до зростання невизначеності в оцінці всіх аспектів інвестицій, тобто до зростання інвестиційного ризику.
Ефективність інвестиційного проекту характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і вигод залежно від інтересів його учасників [1, с. 68]. Інвестиційні проекти можуть бути як комерційними, так і некомерційними. Навіть у некомерційних проектах є можливості, які ведуть до витрат, і є можливості, які дають заробіток. Відмінність інвестиційних проектів від операційної діяльності підприємств полягає в тому, що витрати, спрямовані на одноразове придбання якоїсь можливості, не відносяться до інвестицій. У цьому випадку інвестор — це особа, яка інвестує свої можливості для багаторазового використання, залучаючи їх для створення нових можливостей.
Якщо для комерційних проектів існують способи оцінки їх ефективності, то постає питання оцінки ефективності некомерційних проектів. Ефективність зазвичай розуміється як ступінь чинників, що реалізуються для досягнення мети. Мета повинна бути поставлена точно, детально і допускати лише однозначну відповідь - досягнута вона чи ні. При цьому досягти мети можна різними способами, і кожен шлях має свої витрати [2]. Для прийняття рішення про реалізацію комерційного проекту проводиться оцінка його економічної ефективності. У випадку некомерційного проекту, якщо визначено мету, вибір полягає у визначенні найефективнішого шляху. У цьому випадку нефінансові критерії повинні мати пріоритет над фінансовими показниками. Але при цьому мета повинна бути досягнута найдешевшим способом. Крім того, при оцінці некомерційного проекту необхідно:
враховувати спротив інвестора реалізації проекту – чи витримає інвестор реалізацію проекту;
визначити альтернативи однакової якості, зазвичай вибирається найдешевший варіант;
рух витрат (інвестицій) планувати в динаміці, щоб заздалегідь розрахувати сили, передбачити дефіцит і подбати про залучення додаткових ресурсів у разі необхідності.
Наступна особливість оцінки проекту полягає в тому, що проект матиме цінність не тільки в очах інвестора. Наприклад, інвестиції в освіту певних людей принесуть користь вже не їм, а громаді в цілому, яка потім використовує відкриття та винаходи вчених для власних потреб.
Інвестиційні проекти комерційних організацій, крім комерційної значущості, мають також наступні ефекти:
1. Соціальний ефект оцінюється користю проекту для громади, яка проживає в зоні місця реалізації плану або працює над проектом, складається з рівня оплати праці і розвитку інфраструктури та інших можливостей для населення навколо ділянки проекту.
2. Податковий ефект оцінюється за обсягом передбачуваних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.
3. Бюджетний ефект оцінюється, якщо проект повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів. Визначається, скільки грошей після реалізації проекту буде повернуто через податкові платежі за певний період часу.
4. Екологічний ефект має місце, якщо проект будь-яким чином впливає на екологічну ситуацію.
Усі результати плану є значущими для інших країн, адже компанію та проект оточує громада, люди, країна, природа. Якщо середовище покращується від плану, то, напевно, краще для комерційної організації, яка реалізує інвестиційний проект, тому що все в світі взаємопов'язане [3, с. 653]. Інвестиційні рішення базуються на оцінці економічної ефективності інвестицій. Ринкова економіка потребує врахування впливу на ефективність інвестиційної діяльності факторів зовнішнього середовища та фактору часу, які не в повній мірі оцінюються при розрахунку цих показників [4, с. 25].
Вважаємо за доцільне розгляд основних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, які є найбільш актуальними сьогодні:
метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій;
метод розрахунку доходності інвестицій;
При застосуванні методу розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій оцінюється відношення середньорічного чистого прибутку до середньорічних інвестиційних вкладень. Його іноді називають показником рентабельності інвестицій. Для оцінки коефіцієнта за повний період існування інвестиційного проєкту використовують наступну розрахункову формулу:
Якщо ліквідаційна вартість проєкту дорівнює 0, то в знаменнику буде половина початкової вартості інвестиційного проєкту [5, с.124].
Метод розрахунку доходності інвестицій дає інвестору наочне уявлення про доцільність вкладень при виборі проектів для інвестування. Цей показник показує рівень віддачі на вкладену суму інвестицій. Він розраховується як відношення суми дисконтованих доходів до первинних інвестицій в проєкт, тобто:
Якщо сума доходів менша за розмір інвестицій, то проєкт не окупає себе і не розглядається. Якщо PI˃1 , то проєкт може бути прийнятий.
Більш точний результат ми отримаємо, якщо розрахуємо індекс прибутковості дисконтованих інвестицій (DPI), за формулою:
Але, слід зазначити, що при визначенні ефективності інвестицій повинні враховуватися всі наслідки його реалізації (як безпосередньо економічні, так і позаекономічні (зовнішні ефекти, суспільні блага)). У тих випадках, коли вплив на ефективність допускає кількісну оцінку, її слід провести. В інших випадках урахування цього впливу має здійснюватися експертно [6, с. 215].
Отже, оцінюючи ефективність інвестиційних проектів (переважно з позиції економічних результатів, не завжди можна забезпечити отримання об’єктивної та достовірної оцінки ефективності проектів, що може привести до ухвалення рішень про реалізацію високоефективних (з економічної точки зору) і тому привабливих для потенційних інвесторів проектів, а отже, в кінцевому рахунку неефективних.
Список використаних джерел:
Вербівська Л. В., Заїчко І. В., Тимченко Т. М. Управління інвестиційно-інноваційми ресурсами підприємств в реаліях цифрової економіки. Інвестиції: практика та досвід. № 2. 2022. С. 67-73.
Заїчко І. В., Білошкурська Н. В. Нормативно-правове та методичне підґрунтя визначення рівня забезпечення і регулювання фінансової безпеки підприємств та держави. Економіка та суспільство. 2021. № 34. DOI: 10.32782/2524-0072/2021-34-42 URL: https://economyandsociety.in.ua/index.p ... e/view/991
Заїчко І. В. Фінансова стійкість підприємств як інструмент реалізації фінансової безпеки. Молодий вчений. 2019. №10. С. 651-656.
Заїчко І. В. Бюджетна політика як інструмент інноваційно-інвестиційного розвитку держави. Problems of practical application of innovations, methodology and experience: Матеріали XXI Міжнародної науково-практичної конференції (м. Лісабон, Португалія, 15-16 квітня 2021 р.) - 2021. – С. 23-26.
Нестерова С.В. До питання про визначення періоду окупності інвестицій. Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання. Збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції 09–10 червня 2011 року, м. Київ К.: МІБО КНЕУ, 2011. С. 123–125.
Мамотенко Д.Ю. Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми економіки та управління». 2008. № 628. С. 209–216.