Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Мартовська О. П., студентка
Науковий керівник:
к. е. н., доцент Мельник В. В.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Грошово-кредитна політика передбачає сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обороті. Крім цього грошово-кредитна політика передбачає сукупність заходів, спрямованих на зміну рівня відсоткових ставок та інших показників грошового обороту. При цьому дана політика в сенсі її розробки та проведення є важливий елемент економічної політики держави.
Головним суб’єктом грошово-кредитної політики в Україні є Національний банк, Рада якого розробляє самостійно основні засади відповідної політики та здійснює контроль за її проведенням.
Така політика Національного банку України передбачає досягнення стабільного економічного зростання. Як наслідок це забезпечить прибутковісь, рентабельність, низький рівень інфляції та безробіття.
У зарубіжній економічній літературі грошово-кредитна політика поділяється на «вузьку» й «широку» [4, с. 124].
«Широка» грошово-кредитна політика як правило має справу і вплив на регулювання в обороті обсягів грошей. Інша, тобто «вузька», забезпечує стабільність національної валюти, на думку деяких іноземних економістів. При цьому використовують проведення валютних інтервенцій, змін рівня облікової ставки, а також інші стабілізаційні інструменти.
Основні напрями грошово-кредитної політики, які обирає Національний банк України:
- політика грошово-кредитної рестрикції (політика «дорогих» грошей);
- політика грошово-кредитної експансії (політика «дешевих» грошей).
Інструменти грошово-кредитної політики в залежності від обраних цілей визначаються Національним банком України.
Усі їх можна поділити на дві групи [2, c. 127]:
- інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси;
- інструменти прямого впливу.
Методами реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України в обох її напрямах можуть бути [1, c. 205]:
- державне регулювання кредитування економічних суб’єктів.
- дисконтна політика;
- операції на відкритому ринку;
- зміна норм обов’язкових резервів комерційних банків у центральному банку;
Інструменти Національного банку України грошово-кредитного регулювання поділяються за:
- об’єктами впливу;
- за характером параметрів;
- за строками впливу;
- за формою впливу.
Кожен етап економічного розвитку визначає вибір інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України. Перехід до опосередкованих (економічних) методів державного управління грошовим оборотом спостерігається з розвитком ринкових відносин. А на початкових етапах переходу до ринкових відносин найбільш результативними є прямі механізми втручання Національного банку України в грошово-кредитну сферу.
Грошово-кредитна політика Національного банку України охоплює чотири класичні за змістом механізми монетарної політики [3, c. 64]:
1) здійснення операцій на відкритому ринку;
2) регулювання облікової ставки на позики, що надаються центральному банку;
3) регулювання норми банківських резервів.
Кожний із зазначених механізмів має набір власних інструментів формування, вдосконалення яких здійснюється десятиріччями і дає можливість вирішити комплекс проблем грошової політики;
4) визначення засобами ринкового механізму реальної вартості державного боргу, а значить, і цінних паперів, що його обслуговують.
Виходячи з вище згаданого відповідну політику в Україні Національний банк має постійно погджувати із загальним макроекономічним регулюванням.

Список використанних джерел:
1. Євдокімова М. О., Нагаєва Г. О. Гроші та кредит: навч. посіб. Х.: ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 2014. 295 с.
2. Копипюк О. І. Роль монетарної грошово-кредитної політики в економічному розвитку України. Наукові записки. 2003. № 6. С. 125-127.
3. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективизмін. К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. 404 с.
4. Холодна Ю. Є., Рац О. М. Банківська система: навч. посіб. Х.: Вид-во ХНЕУ, 2013. 316 с.