Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Слатвінський М. А., к. е. н., доцент
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Макроекономічні зміни в Україні в останні роки відбуваються під впливом ряду факторів, що не сприяють активізації інвестиційних процесів. Дефіцит коштів для фінансування галузевих та інфраструктурних проектів, коливання валютного курсу, інфляційний тиск, продовження конфлікту на сході України, ускладнення доступу до світових фінансових ринків країн, що розвиваються, впродовж 2014-2018 рр. обумовлювали формування інвестиційних ризиків в Україні.
На фоні відновлення економічного зростання та збільшення обсягів внутрішніх інвестицій у 2016-2018 рр. країна знаходиться лише на порозі досягнення показників (в доларовому еквіваленті) кризового 2009 р. і далека від показників передвоєнного 2013 р. Ці обставини та характер інвестиційних процесів в Україні обумовлюють потребу розгляду окремих складових останніх, зокрема такого явища як інвестиційні арбітражні операції (round tripping FDI) –повернення в країну у формі прямих іноземних інвестицій раніше виведеного капіталу [4].
За даними з сайту Державної служби статистики України [1] надходження потоків прямих інвестицій в економіку України в 2018 р. склали 2868,9 млн дол. США, демонструючи в 2017-2018 рр. (за виключенням 2014 р.) найнижчі значення за спостережуваний період (рис. 1). Подібні тенденції за невирішеності суспільно-політичних проблем в країні та наростаючих ризиків не дозволяють передбачати довгострокової позитивної динаміки.


Рис. 1. Надходження потоків прямих інвестицій в економіку України, млн дол. США
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України [1].

Найбільша частка інвестицій в 2018 році (рис. 2), як і в попередні роки, належить промисловості, фінансовому сектору, роздрібній та оптовій торгівлі, операціям з нерухомістю, водночас частка іноземних інвестицій у фінансовому секторі постійно знижується, зокрема і за рахунок виведення з ринку банків, що не пройшли стрес-тестування НБУ.
Найбільша частка прямих іноземних інвестицій в 2018 році надходила, як і за всі роки незалежності України, з Кіпру (27,5 %). До першої п’ятірки країн-інвесторів також входили Нідерланди, Велика Британія, Німеччина та Швейцарія. Обсяги прямих іноземних інвестицій з Російської Федерації та Нідерландів поступово зростали, а з Франції і Кіпру знижувались.


Рис. 2. Структура прямих інвестицій в економіку України за видами економічної діяльності у 2018 р., %
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України [1].



Рис. 3. Структура прямих іноземних інвестицій в економіку України за країнами-інвесторами у 2018 р., %
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України [1].

Згідно оцінки НБУ [2] обсяг прямих іноземних інвестицій, в яких кінцевим контролюючим інвестором є резидент України (рис. 4), становив 485 млн дол. США (20,6 % від загального притоку прямих інвестицій в економіку України, тоді як найбільша частка спостерігалася в 2010-2013 рр.). Основними країнами, через які здійснювались інвестиційні арбітражні операції були Кіпр (55,3 %), Нідерланди, Швейцарія та Австрія, перші три з яких входять до п’ятірки найбільших інвесторів в економіку України, що окремо підкреслює масштаб цих операцій в структурі прямих іноземних інвестицій.


Рис. 4. Структура інвестиційних арбітражних операцій в економіці України за країнами-інвесторами у 2018 р., %
Джерело: складено за даними Національного банку України [2].

В підсумку за 2010-2018 рр. обсяг коштів, що зайшли під виглядом прямих іноземних інвестицій внаслідок інвестиційних арбітражних операцій, становить 8,4 млрд дол. США (22 % загального обсягу притоку прямих іноземних інвестицій за цей період) (рис. 5). З них майже 83 % було спрямовано до реального сектору економіки.


Рис. 5. Надходження потоків прямих інвестицій в економіку України в результаті інвестиційних арбітражних операцій, млн дол. США
Джерело: складено за даними Національного банку України [2].

Основним рушієм залучення прямих інвестицій, з огляду на реалії економіки України, виступають промисловий та банківський сектори, а не держава, незважаючи на ті заходи, що вживаються або мали б вживатися нею. Розгляд практики залучення іноземних інвестицій в останні роки свідчить про зусилля саме суб’єктів бізнесу щодо залучення інвестиційних ресурсів.
Водночас, частка арбітражних інвестиційних операцій у структурі потоків прямих іноземних інвестицій в економіку України (рис. 4; рис. 5) свідчить про відкриті значні можливості для виведення капіталу в юрисдикції офшорів, що в ряді випадків не чинить позитивного впливу на економіку країни.
Розкриті вище обставини вказують на необхідність пошуку урядом країни шляхів покращення інвестиційного середовища та обмеження можливостей для виведення вітчизняного капіталу в офшори в межах податкової оптимізації суб’єктами господарювання.
Зрозуміло, що у глобалізованому світі, який відкриває дедалі більше можливостей для арбітражних операцій, бізнес шукатиме й надалі шляхи щодо оптимізації обсягів сплачених податків і таке явище як інвестиційні арбітражні операції існуватимуть.
Уряду України за поточних обставин необхідно вживати одночасно обмежуючі заходи для згаданих арбітражних операцій та комплекс заходів стимулюючого характеру для залучення прямих інвестицій загалом [3].
Перспективним вбачається удосконалення системи залучення інвестицій незалежно від їх приналежності із забезпеченням доступу до інвестиційних стимулів як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів – диференціація в стимулах може залежати виключно від економічної динаміки в галузі промисловості чи секторі економіки, куди вони залучаються. Безпекові заходи для запобігання іноземному контролю у стратегічних галузях максимум можуть передбачати захист від зловживань іноземними власниками капіталу та окремі механізми захисту для інвесторів, але у відкритій економіці і за складної структури власності це все більш складно забезпечити, проявом чого і виступає ефект виникнення інвестиційних арбітражних операцій.
Нарощування обсягів внутрішніх прямих інвестицій, які мають становити за різними оцінками 28-35% ВВП, тоді як в Україні в 2018 році вони становили всього 14,8 %, можливо досягнути за рахунок фіскальної експансії, зокрема емісійних механізмів з залучення банків з державним капіталом, і, насамперед, монетарної експансії, яка вимагає повноцінного функціонування каналів випущених в обіг ресурсів, що як наслідок має проявитися у інвестиційній експансії.
Отже, у 2017-2018 рр. водночас із зниженням обсягів чистих потоків прямих інвестицій в економіку України почала наростати частка інвестиційних арбітражних операцій, які виступаючи компенсатором й своєрідним індикатором виведення капіталу в офшорні юрисдикції в попередні періоди. Зазначене вимагає від уряду адаптації до нових умов функціонування глобалізованих ринків капіталу та визначення відповідних компромісів у державній інвестиційній політиці. Для цього необхідне краще вивчення сучасних корпоративних структур, обсягів та мотивацію інвестиційних арбітражних операцій для вироблення цілісного підходу до впливу на ці операції з одночасним нарощуванням прямих інвестицій до економіки країни.

Список використаних джерел:
1. Економічна статистика. Зовнішньоекономічна діяльність / Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ operativ/menu/ menu_u/zed.htm (дата звернення: 26.09.2019).
2. Квартальна динаміка обсягів прямих інвестицій / Національний банк України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ operativ/menu/menu_u/zed.htm (дата звернення: 26.09.2019).
3. Слатвінський М. А. Інституційні імперативи інвестиційної політики як основа економічної безпеки. Економічний вісник: збірник наукових праць. Умань: ФОП Жовтий О. О., 2015. Вип. 9. С. 56-61.
4. Aykut D., Sanghi A., Kosmidou G. What to Do When Foreign Direct Investment Is Not Direct or Foreign: FDI Round Tripping. 2017. URL: http://documents.worldbank.org/curated/ ... PS8046.pdf (дата звернення: 22.10.2019).