Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Слюсар А. О., студентка
Науковий керівник:
к. е. н., доцент Мельник В. В.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Головним рушієм інноваційного розвитку України стає глобалізація науково-технічного прогресу, що породжує загрози інноваційній безпеці країни і водночас створює умови для міжнародної науково-технічної кооперації. За цих умов Україна має забезпечити ефективне використання науково-технологічного потенціалу, який включає: наукоємне машинобудування; мікроекоелектроніку; нанотехнології; інформаційнотелекомунікаційні технології; біотехнології, хімічні технології нових поколінь, виробництво нових матеріалів тощо.
В основі структурної перебудови економіки України становлять в розвинених країнах світу галузі, що передбачають великі державні дотації: вуглевидобування, металургія, сільське господарство та ін.
Структурна перебудова займе тривалий час і буде супроводжуватися поетапністю з постійною зміною пріоритетів у розвитку окремих секторів економіки країни [3, с. 36].
Пріорітетні складові елементи національної економіки досить складно забезпечувати необхідним фінансуванням без активної державної регуляторної політики, особливо в періоди кризових ситуацій. Механізми регулювання грошових інвестиційних потоків, чітко прописані в розвинених країнах світу. Як приклад вини можуть бути частково використані і для української економіки.
Як приклад, у європейськох країнах, таких як Франція і Німеччина, центральні банки враховуючи кризу зобов’язували комерційні банки у пріоритетні сфери економіки спрямовувати 30-35% капіталів. А в США з метою забезпечення диверсифікації процентних ставок було використано цільове визначення центральним банком величини кредитних ставок.
В Японії половина інвестиційних ресурсів комерційних банків примусово спрямовувалося на фінансування довгострокових проектів: застосовувалося «замороження» депозитів з наступним інвестиційно-орієнтованим використанням [2, с. 10].
Таким чином у структурі національної економіки невпинно зростає питома вага добувної промисловості і сільськогосподарського виробництва, при зменшенні значення підприємств переробної промисловості. У структурі національної економіки левова частка належить також сфері обігу. Правило сталого розвитку економіки передбачає, що питома вага галузей переробної промисловості повинна становити 1/5 від національної економіки, тоді як в цих галузях 1/5 – частка високотехнологічних виробництв та половина – високотехнологічних та середньотехнологічних виробництв.
На питому вагу високотехнологічних виробництв України припадає лише 5% ВВП (в 4 рази менше норми), а сумарна частка високотехнологічних та середньовисокотехнологічних виробництв – близько 25 % (в 2 рази менше) [4, с. 96]. Така структура національної економіки не має в собі потенціалу довгострокового економічного зростання і обумовлює потребу кардинальних змін.
Охарактеризувати структурні особливості механізму розвитку економічної системи дозволяє одночасне використання системного та синергетичного підходів. Системний підхід надає можливість представити структуру економіки та механізм її розвитку як систему, що формується з окремих відносно самостійних елементів, взаємодія яких між собою зумовлює виникнення загальних якостей та властивостей цілісної органічної єдності, не притаманних його окремим елементам [1, с. 9].
Економіка України в контексті структури, що історично склалися в державі, призводить до виникнення низки суперечностей які необхідно змінювати.
Як наслідок ці суперечності є причиною проблем становлення нової економіки та неможливістю розвитку в Україні системного індустріального виробництва в сучасних умовах.
На розвиток економічних процесів особливий вплив передбачають людські чинники які мають також вплив і на соціальні процеси.
В їх основу покладено суперечність між об'єктивною необ хідністю створення умов для всебічного розвитку всіх членів суспільства і можливістю реально це здійснити в кожен момент часу [5, с. 96].

Список використаних джерел:
1. Гальчинський А. Методологія складних систем. Економіка України. 2007. № 8. С. 4-18.
2. Губський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах. Економіка України. № 4. 1999. С. 4-14.
3. Клияненко Б. Проблеми структурної перебудови та інвестування економіки. Економіка України. 1995. № 10. С. 34-39.
4. Пирог О.В. Адаптація структури національної економіки України до вимог постіндустріального суспільства. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» 2011. №69. С. 93-103.
5. Пирог О.В. Економічний розвиток національного господарства України: особливості та моделі в умовах постіндустріального суспільства: монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. 336 c.