Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Чаюн М. Р., студентка
Науковий керівник:
д. е. н., доцент Калюжна Н. Г.
Київський національний торговельно-економічний університет

Економіки держав світу на сучасному етапі розвитку формуються в умовах відходу від політики лібералізму до неопротекціонізму. Це зумовлено тим, що на даному етапі економічна нестабільність – проблема для багатьох країн світу. Вона спонукає застосовувати протекціоністські заходи, щоб стабілізувати економічну ситуацію .
Політика протекціонізму зосереджена на підтримку власних виробників як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Її дотримуються багато країн і, насамперед, це стосується найбільш розвинених країн, при цьому для захисту внутрішнього ринку використовуються різні методи – жорсткі стандарти відповідності, сертифікати, квотування експорту тощо. Останнім часом протекціоністські тенденції, які були притаманні зовнішньоторговельній політиці держав до епохи глобалізації, стають все більш популярними. Це підтверджують відносини США та Китаю, Польщі та Угорщини, України та Російської Федерації тощо. Протекціонізм у процесі глобалізації економіки перетворився з торговельної політики, базованої на впровадженні тарифних обмежень, а пізніше і нетарифних інструментів захисту, у складний комплексний державний механізм підвищення конкурентоспроможності національної економіки [1, с. 4]. Протекціонізму притаманні ознаки нелогічності, оскільки, ставлячи за мету досягнення позитивного сальдо торгового балансу, він стримує імпорт. Це найчастіше викликає аналогічну реакцію зовнішньоторговельних партнерів, в результаті чого зменшується об’єм експорту і відбувається розбалансування торгового балансу. Організація Global Trade Alert в 2012 році зазначала, що більшість з 10 найбільш популярних інструментів протекціонізму не піддаються або майже не піддається регулюванню СОТ [3]. До цих інструментів можна віднести заходи щодо інвестицій, фінансову та державну допомогу, експортні субсидії, нетарифні бар’єри, експортні податки, правила міграції, обмеження у галузі державних закупівель тощо.
Кожна країна визначає різні цілі при дотриманні політики неопротекціонізму у зовнішній торгівлі. Наприклад, США хоче спонукати компаній повертати капіталу з Азії, Європа намагається захистити свої IT-компанії від компаній з Америки, а Китай, як і раніше, не має наміру надавати зарубіжним компаніям рівні умови. В цілому, торговельна війна, розв'язана США проти Китаю внаслідок протекціоністських ідей Дональда Трампа, негативно позначається на економічному розвитку двох країн., але і збільшує глобальну невизначеність, а також може спричинити ризики виникнення регіональних конфліктів. Погіршення умов торгівлі між США та Китаєм свідчить про значні матеріальні втрати сторін конфлікту у зовнішній торгівлі, яке позначається на прогнозах економічного зростання як держав-учасниць протистояння, так й світової економіки в цілому [3, с. 35].
Основними рисами зовнішньоторговельної політики неопротекціонізму є [4, с. 20-21]:
- спрямування не стільки на захист внутрішнього ринку країни і вітчизняних виробників від іноземної конкуренції (захисний, внутрішній аспект протекціонізму), скільки на зміцнення позицій і зростання експансії вітчизняного бізнесу за кордоном (протекціонізм, звернений назовні);
- виникнення «колективного макрорегіонального протекціонізму» сучасних торгових, економічних, інтеграційних та інших союзів;
- конфліктність підходів країн до реалізації зовнішньоторговельної політики, розширенні арсеналу засобів неопротекціонізму за рахунок використання порівняно нових і завуальованих нетарифних інструментів;
- перетворення з торгової політики у складний комплексний державний механізм підвищення конкурентоспроможності національної економіки;
- поширення оборонного протекціонізму наступального характеру з яскраво вираженими агресивними експансіоністськими рисами;
- використання розвиненими країнами субсидій з метою захисту національних ринків, тоді як менш розвинені країни переважно застосовують імпортні мита.
Таким чином, роль неопротекціонізму у сучасній міжнародній економіці стрімко зростає. Держави все частіше вдаються до такої політики. Це можна пов’язати з початком масштабних перетворень в країнах, що здійснюють реформи економік і відстоюють своє місце на світових ринках. Саме поширення економічного впливу (для країн, що розвиваються) або боротьба за збереження провідного економічного та політичного статусу (для розвинених країн) стають вагомими факторами активізації тенденцій неопротекціонізму.

Список використаних джерел:
1. Панченко В.Г. Неопротекціонізм як інструмент усунення внутрішньої суперечності лібералізму [Електронний ресурс] / В.Г. Панченко, Н. В. Резнікова // Ефективна економіка. – 2016. – № 1. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5781
2. Офіційний сайт Організації Global Trade Alert [Електронний ресурс] : [Інтернет-портал]. – Режим доступу: https://www.globaltradealert.org/
3. Калюжна Н. Г. Міждержавні торговельні конфлікти як уособлення політики неопротекціонізму / Н. Г. Калюжна // Проблеми системного підходу в економіці. Зб. наук. праць Національного авіаційного університету. Вип. 1(69). – Ч. І. – К.: НАУ, 2019. – С. 30–36.
4. Довгаль О. А. Протекціонізм і лібералізм у зовнішньоторговельних відносинах у процесі глобалізації економіки: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.01.01 / О.А. Довгаль ; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2006. – 32 с.