Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Ящук Т. А., к. е. н.,викладач
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Зростання ефективності національної економіки безпосередньо залежить від ступеня використання інтелектуального потенціалу, освітньо-кваліфікаційного, професійного рівня випускників вищої школи. Рівень конкуренції та нові вимоги до якості освітніх послуг обумовлюють постійне прагнення закладів вищої освіти до досягнення високих стандартів надання освітніх послуг, завоювання лідируючого становища в галузі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, отримання конкурентних переваг.
Очевидно, що в умовах розширення ринку освітніх послуг у країні необхідно удосконалювати систему функціонування вищих навчальних закладів, що вимагає використання нових підходів, розробки нових організаційно-економічних механізмів управління ними. Одним з найважливіших інструментів, що дозволяють вузу успішно адаптуватися до постійно мінливих умов зовнішнього середовища, є стратегічне управління освітніми установами.
Стратегічне управління освітньою установою як найважливіший інструмент, що дозволяє вузу адаптуватися до нових умов зовнішнього середовища, покликане максимально ефективно використовувати сильні сторони діяльності ВНЗ з урахуванням можливостей зовнішнього середовища, для створення необхідних передумов завоювання освітньою установою лідируючого положення на ринку освітніх послуг.
Основою стратегічного управління вищим навчальним закладом в умовах конкурентного середовища є сучасні концептуальні положення стратегічного менеджменту, що базуються на впровадженні відповідних маркетингових технологій, а також адаптація внутрішнього організаційно-управлінського механізму закладу до вимог мінливого зовнішнього середовища. Конкурентні переваги вищого навчального закладу на ринку освітніх послуг формуються у результаті цілеспрямованої роботи в рамках реалізації затвердженої стратегії його розвитку, яка виступає основним елементом ефективного стратегічного управління [1, с. 128].
Організаційно-економічною платформою стратегічного управління вищим навчальним закладом у розвинутих країнах є його автономія, межі якої визначаються законодавчо [2, с. 47]. Причому у міжнародній практиці автономія вищого навчального закладу стосується не лише певних академічних прав і свобод («академічна автономія»), а розповсюджується, як правило, на організаційно-розпорядчу діяльність, фінансову політику та кадрову роботу («фінансово-господарська автономія»), що посилює відповідальність керівництва закладу за результати діяльності.
Оцінка ефективності діяльності ВНЗ класично визначається його позицією у авторитетних рейтингах, які є результатами прикладних досліджень. Так, центром CEDOS було проаналізовано та оцінено національні, державні та комунальні заклади вищої освіти у рамках дослідження «Моніторинг прозорості національних ВНЗ». Індикатор «Зміст стратегічного плану» відображає, чи ВНЗ здійснює стратегічне планування, а також показує наявність основних компонентів у стратегії: інформація щодо забезпечення якості освіти; дослідницька діяльність; формування (залучення коштів) та розподіл бюджету; розвиток персоналу; міжнародна діяльність; розвиток інфраструктури; наявність у стратегічному плані розвитку стратегічних цілей та/або операційних цілей, на основі яких будуть досягатися стратегічні цілі; наявність у стратегічному плані розвитку показників, на основі яких можна перевірити виконання стратегічних цілей [3, с. 9].
Нині одним із ключових інструментів стратегічного управління закладом вищої освіти є управління, націлене на підтримку та розвиток стратегічного потенціалу, підвищення рівня його гнучкості та адаптивної здатності. Стратегічний потенціал – це сукупність можливостей (ресурсів), які може використати заклад освіти у процесі стратегічного управління. Ключовою складовою стратегічного потенціалу сучасного закладу вищої освіти є людський капітал і людські ресурси: його діяльність має здійснюватися на засадах чіткої координації дій працівників, які відрізняються один від одного за віком, життєвим досвідом, рівнем освіти, психологічними особливостями тощо [4, с. 270].
В умовах реформування української економіки виникає необхідність створення принципово нової структури системи управління на всіх рівнях національної економіки, збалансованості соціально-економічного розвитку процесу вищої освіти. У постійно мінливих умовах зовнішнього середовища у закладах вищої освіти доцільним є створення структурного підрозділу, який буде здійснювати функції стратегічного управління вузом.

Список використаних джерел:
1. Дудко П. М. Стратегічне управління вищим навчальним закладом на основі конкурентних переваг. Ефективність організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку вищої освіти : матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції, 6 жовтня 2017 р. м. Київ, 2017. С. 125-136.
2. Натрошвілі С. Г. Стратегічне управління вищим навчальним закладом: теорія, методологія, практика : монографія. К.: КНУТД, 2015. 320 с.
3. Кравченко О. І. Особливості стратегічного розвитку університетів України. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Серія Педагогічні науки. 2016. Випуск 32. С. 7-17. URL: file:///C:/Users/Tanya/Downloads/vgnpu_2016_32_3%20(1).pdf. (дата звернення: 15.09.2019).
4. Ткачук Л. Стратегічний менеджмент закладу вищої освіти як запорука його успіху. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. 2017. Випуск 2. С. 268-276

Шановна Тетяна Анатоліївна, як Ви дивитесь на перспективи використання механізму управління вищим навчальним закладом на основі
реалізації інтеграційних стратегій? Прокоментуйте, будь-ласка можливість створення корпоративного університету, як інструменту
стратегічного розвитку вищого навчального закладу. Дякую!

Назвіть основні властивості стратегічного потенціалу закладів вищої освіти?