Науковий керівник:
канд. екон. наук, доцент Заїчко І. В.
Національна академія статистики, обліку та аудиту
Проблема інвестиційних ризиків є актуальною і складною через свою значущість як у загальнолюдському сенсі, так і в її специфічних вимірах. Причини цього пов’язані з тим, що на майбутні результати інвестиційної чи іншої підприємницької діяльності істотно впливають потрясіння в економічній політиці країн і численні чинники ринкової ситуації, безпосередньо не залежні від суб’єктів господарювання. Поряд з цим, економічні явища та процеси перебувають також і під впливом великої кількості неекономічних факторів.
Взаємодія суб'єктів на ринку та забезпечення здорової ринкової конкуренції неминуче підвищує невизначеність та економічний ризик. Кожен вид діяльності містить ті чи інші ризики, які виникають за певних умов і можуть мати негативні або позитивні наслідки для соціально-економічної системи в цілому або для її складових структурних частин. Це пов'язано з розумінням об'єктивності ризиків та їх наявності в усіх сферах економіки. Синтезуючи формування макроекономічних показників можна дійти висновку щодо актуальності даної теми не тільки на макроекономічному, однак і на мікроекономічному рівні, оскільки підприємництво різних форм власності, діяльності та розмірів формує економіку країни, а тому управління інвестиційними ризиками є основою його розвитку [1, с. 69].
В системі ринкових відносин інвестиційний ризик є об’єктивно необхідною економічною категорією, процесом і явищем, що потребує розвитку і як теорія, і як практика економічного аналізу. За загальною думкою науковців, теорія ризику не вписується в рамки домінуючих нині наукових концепцій, а має власну філософію, яка кардинально відрізняється від провідних теорій (концепцій) класичної науки. Це впливає на три його основні аксіоми – всебічність, допустимість, неповторність. Можна стверджувати, що переважна частина управлінських рішень приймаються в умовах певного ризику, який визначається рядом факторів, серед яких відсутність повної інформації, наявність протилежних тенденцій, елементи випадковості тощо. Підприємства, працюючи в умовах жорсткої ринкової конкуренції змушені направляти свою діяльність на впровадження інноваційних, нетрадиційних технологій, що об'єктивно підвищує ризик. Нагальність проблеми активізації інвестиційної діяльності вказує на необхідність використання різноманітних форм стимулювання інвестиційних ресурсів [2, с. 24], тому, діяльність підприємства має бути направлена не на уникнення ризику, який практично неможливий, а на діяльність по його прогнозуванню та по можливості зведенню до мінімуму. Тому постає проблема кількісної та якісної оцінки інвестиційних ризиків та управління ними в поточному стані, що безпосередньо пов'язано з можливістю великих втрат при реалізації фінансових, виробничих та інших видів діяльності, які потребують постійного розвитку.
Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, інвестиції з боку міжнародних інвесторів стали першочерговою необхідністю для відбудови та відновлення економіки України і держави в цілому. Управління інвестиційними ризиками є важливою передумовою для забезпечення ефективного функціонування суб’єктів господарювання та економіки країни загалом. Недосконалий аналіз інвестиційних ризиків може призвести до значних фінансових втрат. Наразі існує багато форм інвестиційного ризику, але більшість із них пов’язані з коливанням ринкових цін. Ми можемо розглядати ринковий ризик, ризик ліквідності та кредитний ризик як частину інвестиційних ризиків. В даному аспекті доречно розглянути основні види інвестиційних ризиків, які залежать безпосередньо від сфери діяльності підприємства (рис. 1).
Рис. 1. Інвестиційні ризики діяльності підприємства.
Джерело: побудовано авторкою за [3, с. 49].
З огляду на це, моніторинг ризиків має відбуватися постійно на всіх рівнях національної економічної системи з метою прийняття швидких та ефективних управлінських рішень щодо уникнення фінансових проблем та недопущення негативних наслідків дії загроз на фінансовому ринку [4, с. 97]. Слід зауважити, що кожна інвестиційна програма розглядається як сукупність реальних інвестиційних проектів і портфельних інвестицій, які знаходяться в певному співвідношенні. Будь-яка із складових програм у процесі реалізації впливає на величину доходу та інвестиційних витрат, і, як наслідок, - на рентабельність інвестицій. Вищеперераховані проблеми та розглянуті стримуючі фактори зумовлюють проведення роботи з подолання наявних проблем і створення сприятливих умов для ефективної інвестиційної діяльності задля підвищення якості послуг та інвестиційного потенціалу підприємств [5, с. 102]. Одним із найбільш ефективних методів протидії інвестиційним ризикам є диверсифікація. Вона являє собою розподілення інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення капіталу, які безпосередньо не пов’язані між собою. Позитивний вплив диверсифікації на зниження інвестиційних ризиків зумовлений тим, що забезпечується розподіл зусиль та капіталовкладень між різними видами діяльності, безпосередньо не пов’язаними один з одним. Якщо в результаті настання ризикових подій один вид діяльності буде збитковим, то інший може принести дохід. Зниження ризиків досягається також шляхом страхування відповідальності. Наприклад, відповідальність позичальників за непогашення кредитів, відповідальність власників автотранспортних засобів та багато інших. Важливим методом зниження інвестиційних ризиків є лімітування об’єктів інвестицій, розмірів кредитів, видатків, продаж тощо. Інвестор, як правило, обмежує розміри вкладень при капіталізації інвестицій, перешкоджаючи цим створенню зайвих запасів матеріалів, конструкцій, обладнання [6, с. 308]
Оцінка інвестиційного ризику розглядається залежно від рішення, які приймають інвестори; від впливу невідомих або невизначених факторів на результати та наслідки цих рішень; від очікувань щодо майбутнього розвитку інвестиційного процесу та його впливу на майбутні результати. Обґрунтування ризикових рішень залежить від очікувань менеджерів чи інвесторів щодо їхніх уявлень про майбутній розвиток ринкових умов, їхньої схильності чи утримання від ризику, а також від наявності вільного капіталу для їх реалізації. В умовах реального інвестиційного процесу основним завданням управління ризиками є пристосування інвестицій до майбутнього стану економічного або інвестиційного середовища шляхом використання різних методів трансформації прогнозованого розподілу майбутніх позитивних результатів. Використання методів управління ризиками, заснованих на диверсифікації, дозволяє реалізувати різні стратегії в управлінні, як оборонні, так і наступальні, залежно від очікувань суб’єктів прийняття рішень. Обґрунтування полягає в тому, що можливість зниження ризику шляхом диверсифікації серед ризикованих активів без зниження очікуваного рівня прибутку обмежена і характеризується наявністю вільного інвестиційного капіталу, необхідністю обґрунтування додаткових інвестиційних проектів та обґрунтування реалізованих стратегій управління ризиками. Економічна поведінка керівництва і колективу пов'язана з усвідомленням цілей і вибором засобів (способів, прийомів дій) для їх досягнення. При цьому передбачається, що характер засобів визначається не стільки метою, скільки умовами, обставинами і можливостями, без яких важко говорити про суб'єктивну корисність і порядок переваг. А саме це пов’язано з можливістю побудови ієрархії цілей за ступенем бажань і порядком уподобань, відштовхуючись від якої завжди можна визначити, яка з двох цілей є кращою і що кожна досягнута ціль замінюється іншою ціллю, наступною за порядком переваг для розвитку інвестиційного процесу.
Список використаних джерел:
1. Вербівська Л. В., Заїчко І. В., Тимченко Т. М. Управління інвестиційно-інноваційми ресурсами підприємств в реаліях цифрової економіки. Інвестиції: практика та досвід. № 2. 2022. С. 67-73.
2. Заїчко І. В. Бюджетна політика як інструмент інноваційно-інвестиційного розвитку держави. Problems of practical application of innovations, methodology and experience: Матеріали XXI Міжнародної науково-практичної конференції (м. Лісабон, Португалія, 15-16 квітня 2021 р.) - 2021. – С. 23-26.
3. Заїчко І. В. Оцінка стану фінансових ризиків підприємств та управління ними. Економічні проблеми сучасності та концепція сталого розвитку держави та регіонів: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 21 грудня 2019 року) / ГО «Львівська економічна фундація». – Львів: ЛЕФ, 2019. C. 40-44
4. Заїчко І. В. Загрози та ризики фінансовій безпеці на ринку фінансових послуг. Study of modern problems of civilization: збірник тез доповідей V Міжнародна науково-практична конференція (Осло, Норвегія, 19-23 жовтня 2020 р.). 2020. С. 96-99
5. Богріновцева Л. М. Інвестиційна діяльність вітчизняних страховиків: сучасний стан та перспективи розвитку. Теорія та практика управління розвитком економіки: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 10 жовтня 2019 р. Київ: ТОВ «ВІПО», 2019. С. 99-103
6. Гаврилова Н. В. Напрями зниження інвестиційних ризиків підприємства. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 2012. Вип. 22(1). С. 302-308