Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Гайдур А. І., здобувач вищої освіти
Науковий керівник:
канд. екон. наук, доцент Бовкун О. А.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Вітчизняним організаціям комерційної та некомерційної сфери на даний час необхідно ліквідувати розриви за всіма компонентами технологічної компетентності, проте вирішальне значення при цьому має подолання відставання за ключовою компонентою − методами організації й управління. Подолання таких проблем можна забезпечити тільки в тому випадку, якщо інновації та безперервне вдосконалення всіх типів виробничих і організаційно-управлінських процесів стають іманентною якістю бізнес-системи.
Відповідно, базовим у формуванні організаційної діяльності стає процесний підхід, який дозволяє з єдиних методологічних позицій проєктувати, аналізувати і здійснювати пошук резервів підвищення якості й ефективності процесів різної природи. Якість у цьому випадку розуміється як ступінь гармонізації виробничих і організаційних процесів, їх відповідності вимогам «внутрішніх» і «зовнішніх» споживачів, загальносистемним цілям.
Існує багато спеціалізованих теорій систем сучасної науки, які вивчають різні типи й аспекти систем, саме вивчення системної природи організацій є прикладом побудови наукового знання про соціальну систему у галузі менеджменту.
Управління організацією повинно спиратися насамперед на основні загальнометодологічні принципи системного підходу, який становить стратегію наукового пізнання і практичної діяльності в різних сферах дійсності, а також у сфері менеджменту [1].
Роль адміністративного управління в системі менеджменту організації важко переоцінити. Особливість адміністративних методів управління полягає в тому, що вони передбачають чіткий розподіл обов’язків в апараті управління та координаціє трудової діяльності персоналу організації за рахунок адміністративного впливу. Взагалі, успіх організації багато в чому залежить від здатності керівника передбачити всі виникаючи проблемні ситуації та вміння швидко змінювати структуру виробництва та управління.
У сучасних організаціях завдання менеджерів полягає в тому, щоб розуміти та постійно вивчати певні систематичні процеси, які впливають на людську поведінку та вміти їх вдало використовувати.
Тобто, здатність менеджерів до розуміння, осмислення та навчання допомогає їм бачити цілісність розвитку організації на основі системного підходу до управління організацією. Встановлення ієрархії, закріплення повноважень, введення субординації в керуючій системі визначається при побудові організації.
Основою створення і функціонування організації виступають закони менеджменту. Вони об’єктивні, а їхня дія виявляється тільки в діяльності людини. Закони та закономірності менеджменту відображають об’єктивні й достатньо стійкі зв’язки та взаємодії елементів систем в просторі (в структурах), й у часі (процесах, явищах).
Роль законів в організації управління: створюють теоретичний фундамент, дозволяють правильно оцінити конкретну ситуацію, дають можливість аналізувати зарубіжний досвід тощо. Закони менеджменту організації мають економічний зміст. Економічні закони виявляються при формуванні механізмів і методів управління, а також у результатах діяльності колективу організації.
Врахування лише економічних законів в управлінні недостатньо для ефективної роботи організації. Менеджмент в організації – це специфічний вид трудової діяльності, тому його відносини і залежності формуються під впливом власних законів. На управління виробництвом впливають, крім економічних законів, ще й закони соціології, кібернетики тощо. З метою підвищення ефективності виробництва, вирішення соціальноекономічних завдань будь-яка організація повинна керуватись наступними об’єктивними економічними законами:
1. Закон попиту. При зниженні ціни попит має тенденцію до зростання і за її підвищення – до зменшення. З підвищенням попиту на окремі товари зростають ціни на них, а отже, і прибуток товаровиробників.
2. Закон пропозиції свідчить про те, що запропонована для продажу кількість товару залежить від ціни на нього.
3. Закон економії часу передбачає раціональне розміщення елементів управління у просторі, яке забезпечувало б мінімізацію витрат часу на їх взаємодію.
4. Закон синергії стверджує, що існує таке поєднання елементів управління, яке забезпечує отримання результату більшого за сумарний результат виокремленого функціонування цих елементів.
5. Закон синхронізації свідчить про важливість злагодженої взаємодії елементів управління в часі для забезпечення його ефективності.
6. Закон прибутковості. Виробничо-господарська діяльність організації повинна бути прибутковою, тобто дохід має перевищувати витрати. Прибуток є основою перспективного розвитку організації.
7. Закон самозбереження (страхування).
8. Закон розвитку. Форми розвитку (еволюція, революція). Розвиток буває: прогресивним, регресивним.
9. Закон інформованості (впорядкованості). Чим більшою інформацією володіє організація про внутрішнє і зовнішнє середовище, тим вона має більшу ймовірність усталеного функціонування
10. Закон єдності аналізу і синтезу. Аналіз - розділення загального на частини; синтез - агрегування, тобто поєднання елементів в одне ціле.
11. Закони соціології. Крім економічних законів, в управлінні організаціїєю використовуються ще й закони соціології, так як кожна людина належить одночасно до багатьох суспільних спільнот.
При цьому необхідно звернути увагу на слідуючі закони соціології, якими повинен вміло користуватись менеджер: а) закон соціалізації особистостей; б) закон соціальної структуризації організації; в) закон соціального статусу (соціальних ролей); г) закон соціальної мобільності; д) закон індивідуальної і соціальної психології людини тощо.

Список використаних джерел:
Гуторова О.О. Менеджмент організації : навч. посібник. ХНАУ, 2017.267 с.
Василенко В. А., Шостка В. І. Ситуаційний менеджмент: навч. посібник. К.: ЦУЛ, 2003. 285 с.
Кравцов С.С. Удосконалення адміністративного менеджменту готелю шляхом упровадження міжнародного стандарту якості ISO 9001. Економіка і суспільство. Вип. № 8. 2017. С. 271–277.

Яка роль адміністративного управління в системі менеджменту ?