Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Деркач К. Д., здобувач вищої освіти
Науковий керівник:
д-р. екон. наук, професор Ломачинська І. А.
Одеський національний університет
імені І. І. Мечникова

У сучасному світі персонал є невід’ємною складовою будь-якого підприємства, оскільки працівники – це унікальний ресурс для компанії, який потребує постійного розвитку та вдосконалення. Вже недостатньо просто мати диплом про освіту. Наразі роботодавці все частіше звертають увагу саме на знання, вміння, навички потенційного працівника, його здатність швидко реагувати на середовище, яке постійно змінюється. Це спрямовує дослідників і практиків до поглибленого вивчення такого поняття, як «людський капітал». Саме він має визначальну роль у формуванні конкурентоспроможного людського ресурсу та все більшою мірою стає джерелом життєвої сили і розвитку будь-якого підприємства.
Людський капітал досліджується багатьма науковцями, які визначають головні його риси, особливості формування в різних країнах, прогнозують перспективи розвитку, спираючись на системний підхід до його формування. Утім, на сьогоднішній день дослідники не мають єдиного підходу до визначення поняття людського капіталу та його впливу на конкурентний розвиток підприємства, що обумовлює подальший науковий інтерес до пізнання творчих здатностей індивіда, пошуку шляхів їх активізації. Всі ці тренди відповідають світовим закономірностями розвитку суспільства, науки та технологій.
Отже, метою даного дослідження є визначення ролі інвестування в людський капіталу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства, а також визначенні переваг та можливих ризиків щодо інвестування в людський капітал.
Поняття «людського капіталу» є багатофакторним, тож має багато трактувань. У вітчизняній літературі людський капітал розглядається, як сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє підвищенню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів його власника [1]. Іноземні автори звертають увагу на те, що людський капітал означає економічну цінність досвіду та навичок працівника [2]. Отже, узагальнюючи, визначимо, що людський капітал – це сукупність знань, умінь, навичок, що використовуються для задоволення різноманітних потреб людини та сприяє підвищенню продуктивності праці. І, відповідно, людський капітал включає наступні складові: набутий запас знань та вмінь; можливість ефективного використання навичок; мотивацію та творчі здібності; моральні цінності, які являються невід’ємною частиною кожної людини; культура праці, яка може залучати людей до роботи.
У цьому контексті основне завдання, яке постає перед менеджером, полягає в оперуванні таким набором якостей працівника та інвестуванні у розвиток мотивації та підвищення рівня професіоналізму людського ресурсу, що і призводить до підвищення продуктивності праці, збільшення доданої вартості продукту, зростання прибутку.
Формування людського капіталу на підприємстві – це довгостроковий та безперервний процес інвестування часу, коштів, зусиль у конкретну людину, яка прагне розвиватися та опановувати нові знання та вміння з метою використання їх у своїй трудовій діяльності [3]. При цьому інвестиції в людину з освітньою метою – це вкладення у підвищення кваліфікації і при необхідності спеціальну перепідготовку. Для підприємства працівник, який накопичив досвід та постійно примножує свої знання і вміння в певній сфері діяльності, приносить більший прибуток. Збільшується його зацікавленість не залишати робоче місце, навіть, якщо в деяких питаннях для нього немає явної вигоди [4, с. 51].
Таким чином, можна узагальнити, що інвестування у людський капітал забезпечує наступні переваги: формування висококваліфікованих працівників в організації; можливість швидкого кар’єрного зростання працівників, як наслідок покращення процесів в організації; високий рівень лояльності працівників; поліпшення якості наданих послуг; формування здорового клімату в організації; покращення іміджу бренду і його реклама; отримання вищих фінансово-економічних показників діяльності підприємства.
При цьому можна відмітити, що при «правильних» інвестиціях в людину з боку підприємства працівники ставлять на перше місце інтереси саме підприємства, а не власні. Утім результатом для них є високий рівень заробітної плати, система премій і заохочень, соціальні виплати, можливість отримати довгострокове кредитування за рахунок коштів підприємства, інвестиції на професійний розвиток тощо. Отже, переваги інвестування у людський капітал стосуються як підприємства, так і працівника, і створюється певний взаємозв’язок між ними.
Але, як і будь-яке інвестування, інвестування в людський капітал є ризиковою діяльністю. До ризиків слід віднести: не передбачуваний результат для роботодавця; невідповідальне ставлення працівника, який не прагне розвиватися; ризик втрати працівника, який проходив навчання (звільнення чи перехід до конкурентів); відсутність розуміння у керівника необхідних напрямків розвитку та навчання; загроза втрати часу та коштів у разі відсутності очікуваного результату від навчання.
Наразі багато підприємців не ризикують вкладати кошти у розвиток своїх працівників, спираючись лише на ризики, і не враховуючи позитивних аспектів інвестування. Однак, керівник підприємства повинен завжди визначати пріоритети, як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу, при чому не тільки на фінансові та матеріальні аспекти діяльності підприємства, але також і стосовно людських ресурсів. Він повинен зважити ризики від інвестування та результати, які він отримає від регулярного оновлення знань та навичок у працівників.
Отже, є очевидним, що грамотно сформована інвестиційна політика в людський капітал є запорукою розвитку як на рівні підприємства, так і локальному і національному рівнях. Вона обумовлює розвиток підприємств та організацій, незалежно від форми власності. Таким чином, розвиток людського капіталу в сучасних умовах дозволить істотно підвищити конкурентоспроможність підприємств. І конкурентні переваги переважно отримають, як правило, ті підприємства, які приділяють увагу освіті, підвищенню кваліфікації та здоров’ю свого персоналу.
Інвестиції в людський капітал – це найліпші вкладення, адже працівники є стратегічним ресурсом підприємства, який в сучасних умовах потребує безперервного навчання та оновлення знань і навичок, що з часом стають неактуальними та неефективними для роботи у певній сфері. Разом із цим, бачимо неготовність багатьох вітчизняних підприємств інвестувати у персонал, адже вони спираються, в перше чергу, на ризики такого інвестування. Закордонні компанії вже давно відмовилися від такої тенденції та інвестують у людський ресурс, орієнтуючись на вимоги Industry 4.0. Отже, керівник кожного підприємства повинен визначитись, що він хоче отримати у підсумку, формуючи інвестиційну політику.

Список використаних джерел:
Самборська О. Ю. Людський капітал як фактор економічного зростання. Економіка АПК. 2019. №6. С. 64-72.
Kenton W. Human Capital Definition: Types, Examples, and Relationship to the Economy. Investopedia. Economy. 12.07.2022. URL: https://www.investopedia.com/terms/h/humancapital.asp (дата звернення: 14.10.2022)
Goldin C. Human Capital. Handbook of Cliometrics. Harvard University. 2014. URL: https://scholar.harvard.edu/files/goldi ... rics_0.pdf (дата звернення 15.10.2022)
Борщ В. І. Формування людського капіталу закладу охорони здоров’я. Актуальні проблеми сучасної науки: збірка тез наукових праць XLIV Міжнародної науково-практичної конференції (Харків–Відень–Берлін–Астана, «30» жовтня 2019 року) / Міжнародний науковий центр розвитку науки та технологій, 2019. С. 50-52.