Науковий керівник:
д-р. екон. наук, доцент Світовий О. М.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
В умовах сучасної фінансово-економічної нестабільності для забезпечення покращення діяльності підприємства необхідно застосовувати певні регулюючі управлінські механізми та заходи. Удосконалення формування корпоративної культури на вітчизняних підприємствах є одним із таких дієвих механізмів, який дозволить згуртувати колектив підприємства та націлити його на виконання необхідних завдань.
Крім того, корпоративна культура може стати особливою перешкодою для проникнення на підприємство небажаних тенденцій зовні, тобто вона ослаблює дію негативних зовнішніх чинників. Корпоративна культура на підприємстві покликана вибудовувати характерну систему цінностей, створювати особливий клімат та прийоми взаємодії працівників підприємства і тим самим створювати винятковий вигляд підприємства, який відрізняється від інших. Тобто внутрішня система цінностей має бути особливою у порівнянні із зовнішнім середовищем. Корпоративна культура кожного підприємства, яке прагне бути фінансово та економічно розвинутим, повинна бути здатна локалізувати простір невизначеності та змінити баланс сил на користь стабільності та стійкості.
Для оцінки впливу корпоративної культури на ефективність діяльності підприємства в умовах невизначеності, потрібно, насамперед, розпочати із визначення терміну. На нашу думку, більш цілісно формулює цей термін дослідниця О. Апостолюк, яка визначає корпоративну культуру як систему цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, дійових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів, які складаються в організації та приймаються її більшістю [1, с. 69-70].
В сучасних умовах ринкової економіки вітчизняні вчені розглядають корпоративну культуру як дійовий інструмент ефективного управління. Сьогодні КК стає пріоритетним фактором ділового успіху, оскільки вона задає орієнтири поведінки: всередині організації, у взаємодії між працівниками на робочому місці (культура праці), поза організацією, у взаємодії між різними інституціональними суб’єктами та партнерами по бізнесу. Корпоративна культура формує колективні цінності, які впливають на стиль і методи управління. Корпоративна культура відображає взаємопов’язану єдність керованої частини в системі менеджменту (об’єкта) і керуючої частини (суб’єкта). Об’єктом формування і розвитку корпоративної культури всередині організації є сукупність структурних підрозділів, ще глибше – працівники, персонал організації. Суб’єктом є менеджери різного рівня, наділені відповідними правами і обов’язками щодо формування і розвитку корпоративної культури. Зв’язок між суб’єктом і об’єктом здійснюється за допомогою інформаційних потоків, які також попадають у поле корпоративної культури. Предметом корпоративної культури є формування характеру гармонійних взаємовідносин як всередині організації, так із зовнішнім середовищем, а також формування основних цінностей організації [2, c. 19-20].
На нашу думку, важливо реалізувати на підприємстві таку форму корпоративної культури, яка би допомогла колективу ефективно протидіяти різного роду ризикам та стабільно працювати в умовах невизначеності. Вчений С. І. Дем’яненко характеризує невизначеність як ситуацію, коли ймовірність отримання результату невідома [3, с. 149]. Невизначеність, вважають Л. І. Донець та О. В. Сергєєва, є невід’ємним атрибутом прийняття господарських рішень та планування, яку можна розглядати як конкретну форму діалектичного зв'язку необхідного та випадкового. Причинами невизначеності можуть бути:
– випадкові помилки управлінського персоналу;
– непередбачені зміни умов розвитку внутрішнього і зовнішнього середовища;
– неминучі похибки при аналізі складної системи «природа – суспільство – підприємство – колектив – людина»;
– запізнення у використанні новітніх розробок НТП;
– об’єктивним або суб’єктивним впливом людського фактора тощо.
У загальному вигляді невизначеність можна подати як відображення об’єктивної неможливості отримання абсолютного знання, неоднозначність параметрів, неповноцінність чи неточність інформації про умови підготовки та реалізації господарських рішень [4, с. 149].
Вчені наголошують, що необхідно визначати взаємозв’язок корпоративної культури і організаційної поведінки. Такий взаємозв’язок лежить в площині формування єдино спільних законів поведінки і відносин між індивідом, групою і організацією. Взаємозалежності корпоративної культури з другими категоріями представлено на рис. 1.
Організаційна поведінка є зовнішнім проявом організаційної культури і, очевидно, її наслідком. Взаємозв’язок корпоративної культури із філософією бізнесу проявляється через призму світосприйняття й ідеологію поведінки; в цьому контексті ці поняття тотожні. Корпоративну культуру можна розглядати і як важливий складник нематеріальних активів, що формує інтелектуальний капітал організації, оскільки вона додає вартість до репутації організації (поняття додаткової вартості) [5].
Ми погоджуємося із дослідники, які стверджують, що корпоративна культура є невід’ємною частиною суспільства, незалежно від епохи. А в наш час, особливо коли відбувається інтенсивний розвиток ринкової економіки, потреба в розумінні сутності та значення корпоративної культури постає пріоритетним чинником розвитку будь-якого підприємства. Сьогодні недостатньо переймати досвід успішних зарубіжних підприємств, слід виробляти та впроваджувати власні підходи до корпоративної культури з урахуванням вітчизняної специфіки економічного середовища та управлінських засад. Значна кількість вітчизняних підприємств на сучасному етапі потребує удосконалення існуючої корпоративної культури у зв'язку зі значними змінами зовнішнього підприємницького середовища, а також через істотну невизначеність. До цього також можна віднести і проблему інформаційного обміну на різних рівнях управління. Зокрема інформація, що надходить до головного офісу від філії, може бути спотворена або односторонньо надана, в такому разі можуть прийматися неправильні стратегічні, фінансові і кадрові рішення. Тому завдяки удосконаленню та оновленню існуючої корпоративної культури, керівництво підприємства може досягти намічених результатів як для окремого структурного підрозділу, так і для підприємства в цілому [6].
Отже, формування корпоративної культури підприємства в умовах невизначеності є складним та відповідальним процесом. У такому формуванні необхідно врахувати специфіку економічного середовища й управлінських засад та слід виробляти та впроваджувати власні підходи до корпоративної культури.
Список використаних джерел:
Апостолюк О. Корпоративна культура як інструмент ефективного менеджменту підприємства в підвищенні його конкурентоспроможності. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2016. № 2. С. 68–73.
Захарчин Г. М., Любомудрова Н. П., Вінничук Р. О., Смолінська Н. В. Корпоративна культура : навч. посіб. Львів. 2011. 317 с.
Дем’яненко С. І. Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві : навч. посіб. К. : КНЕУ, 1998. 264 с.
Донець Л. І., Сергєєва О. В. Науково-методичний інструментарій управління економічною стійкістю підприємства з урахуванням ризику. Економічний нобелівський вісник. 2014. № 1 (7). С. 148–154.
Андросова О. Ф Визначення і сутність корпоративної культури в сучасному управлінні. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2017. Вип. 6(11). C. 224–233.
Антохова І. М., Водянка Л. Д., Сибирка Л. А. Корпоративна культура як ефективний інструмент управління персоналом. Ефективна економіка. 2019. № 11. DOI: 10.32702/2307-2105-2019.11.42