Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Ревенко О. Ю., здобувач вищої освіти
Науковий керівник:
канд. екон. наук, доцент Чвертко Л. А.
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини


Діяльність держави щодо фінансування системи соціального забезпечення є надзвичайно важливою складовою суспільного розвитку. Система соціального забезпечення здатна надавати допомогу тим, хто найбільше потребує підтримки. Це сприяє зменшенню соціальних нерівностей та формуванню інклюзивного суспільства, які наразі є ключовими цінностями сталого розвитку.
У складі населення різних країн можна виявити численні групи осіб, які на різних етапах свого життя або внаслідок різних обставин потребують соціальної підтримки та захисту з боку держави. Ці групи населення включають, зокрема, такі категорії, як: діти, які перебувають у складних родинних ситуаціях і стикаються з ризиком соціальної відчуженості та потребують особливої уваги й підтримки; особи з інвалідністю; громадяни літнього віку; безробітні; малозабезпечені громадяни; бездомні особи; особи, які були вимушені залишити свої домівки через конфлікти, природні катастрофи або інші надзвичайні ситуації.
В Україні з 2014 року, після незаконної анексії Криму та російської агресії на сході країни, з’явилася нова категорія осіб, соціальне забезпечення яких належить до компетенції держави, – внутрішньо переміщені особи (ВПО). Віднедавна, з початком повномасштабного відкритого воєнного вторгнення російської федерації проти України, кількість переселенців та їхня частка в складі постійного населення територій вселення різко зросла.
Нині офіційно під терміном «внутрішньо переміщена особа» розуміється особа, яка після введення в Україні воєнного стану перемістилася з території, де проводяться бойові дії (яка наявна в затвердженому переліку адміністративно-територіальних одиниць [1]), й отримала статус ВПО відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Починаючи з 2014 р., державою реалізовується значна кількість заходів, що спрямовані на забезпечення соціальної підтримки осіб, вразливість яких зумовлена вимушеною втратою постійного місця проживання та переселенням в інші регіони країни. Реалізація цієї державної функції потребує великих обсягів фінансових ресурсів.
Джерелами формування необхідних фінансових ресурсів для виконання завдань соціального забезпечення ВПО можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, недержавна вітчизняна підтримка, кошти донорських міжнародних організацій та урядів іноземних держав [2].
Серед іншого, згідно з чинним законодавством, особам, які мають статус ВПО та є застрахованими, гарантовано отримання виплат матеріального забезпечення за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. На сьогодні державні цільові фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні, не лише гарантують отримання соціальних виплат та допомог переселенцями-застрахованими особами, але й у деяких випадках спрощують процедуру її отримання [3].
Водночас війна значно посилила роль держави в українській економіці. За оцінками аналітиків, понад десятикратне збільшення фінансування армії разом з виконанням соціальних зобов’язань збільшили частку перерозподілу ВВП через бюджет до 78% [4]. Через зростання кількості осіб, які втратили роботу, посилилась роль держави на ринку праці. Загалом у 2022 р. витрати на соціальні зобов’язання зросли на 23%.
На збільшення частки соціальних виплат у бюджетних видатках значно вплинуло зростання кількості внутрішніх переселенців [5, с. 113]. Згідно з даними Мінсоцполітики, до кінця 2022 р. виплати соціальної допомоги ВПО зросли до 57 млрд грн, проти 4 млрд у 2021 р.
Брак фінансових ресурсів і збільшення кількості осіб, які потребують соціального захисту від держави, створюють необхідність переосмислення системи соціального забезпечення та пошуку альтернативних шляхів її фінансування. Ми поділяємо думку дослідників, що досягнення фінансової самодостатності ВПО лише частково повинно базуватися на державній фінансовій підтримці.
Нині зростає потреба в створенні системи багатоканального фінансового забезпечення соціально-економічної підтримки ВПО. Важливими складовими такої системи є: доступне іпотечне кредитування; податкові пільги для суб’єктів господарювання, які наймають ВПО; програми мікрокредитування для розвитку або розширення малого та середнього бізнесу; встановлення партнерських та координаційних мереж між державним, громадським і приватним секторами, а також міжнародними організаціями для координації проєктів допомоги ВПО [6]. Позабюджетними джерелами фінансування, які сприятимуть розв’язанню численних соціально важливих питань для переселенців, є грантові кошти міжнародних донорських організацій.


Список використаних джерел:
1. Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03. 2022 р. № 204-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/204-2022-р.
2. Чвертко Л., Кравченко О. Фінансові інструменти сприяння соціальній інклюзії внутрішньо переміщених осіб в Україні. Ввічливість. Humanitas. 2022. №3. С. 100–111. DOI: https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.3.14.
3. Чвертко Л. А. Соціальне страхування як складова вітчизняної системи соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Економічні горизонти. 2022. №4. С. 51-63. DOI: https://doi.org/10.31499/2616-5236.4(22).2022.267018.
4. Ланда В. Забагато держави. Війна драматично посилила роль держави в українській економіці. Інфографіки від Forbes. Forbes. https://forbes.ua/money/zabagato-derzha ... 12022-9419 (дата звернення: 25.10.2023).
5. Chvertko L. Financial instruments of social protection of internally displaced persons in Ukraine. Problems of Financial Support for Social and Economic Development in the Context of Contemporary Challenges and Threats : collective monograph. Praha : OKTAN PRINT, 2022. P. 102-132.
6. Дяченко А. В. Напрями підвищення рівня інтеграційної спроможності внутрішньо переміщених осіб в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. 2018. Вип. 3. С. 62-68. http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2018_3_10.