Науковий керівник:
д-р філософії, старший викладач Гарматюк О. В.
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
Туристична галузь є пріоритетним у стратегічному розвитку регіону. Конкурентні переваги минулих десятиліть, такі як наявність природних ресурсів і дешева робоча сила, не працюють. Сучасний турист більш вимогливий. Конкуренція на туристичному ринку постійно спонукає туристичні підприємства здійснювати пошук нестандартних маркетингових рішень, лідери туристичної індустрії успішно перетворюють можливості на власні конкурентні переваги.
Теорія туристичного маркетингу, останнім часом, отримала досить потужний розвиток і становить, на думку багатьох дослідників, велику цінність для активізації економіки. Отже, економіка туризму, управління в туристичній сфері постає у фокусі досліджень маркетологів, а управлінці туристичного сектору нарощують зусилля щодо формування та модифікації елементів комплексу туристичного маркетингу, управління яким спрямоване на задоволення споживача [1].
Маркетингова діяльність на ринку туристичних послуг - це система безперервного узгодження запропонованих послуг з послугами, які користуються попитом на ринку та які туристичне підприємство здатне запропонувати з прибутком для себе і більш ефективно, ніж це роблять конкуренти. Це досить довге визначення дозволяє встановити роль маркетингу в туризмі [2].
Погоджуємось з думкою автором О. Красовською, що процес управління маркетингом послуг у сфері туризму на відміну від традиційної маркетингової діяльності повинен включати в себе етап визначення цілей удосконалення послуги. На відміну від традиційної маркетингової діяльності, яка ґрунтується на єдиній маркетинговій концепції, поліваріантність системи функцій туризму вимагає диференційованого підходу до вироблення конкретної стратегії маркетингу [3].
Як специфічні особливості маркетингу в туризмі можна визначити:
1. Основним завданням туристичного маркетингу є не пасивне слідування за попитом, а активне його формування на основі прогнозу його розвитку.
2. При формуванні туристичного продукту набуває великої значущості ретельності в його розробці.
3. При реалізації туристського продукту особливо важливо проводити достовірні інформаційні заходи стосовно клієнтам.
4. Оскільки в Україні значення чинника сезонності у сфері туризму досить велике, це формує потреба у період міжсезоння приділяти підвищена увага маркетингових заходів, що дозволить туристському підприємству бути менш залежним від чинника часу.
5. У системі управління маркетингом у туризмі необхідно враховувати крім матеріальних аспектів, психологічний та емоційний стан споживача, а також його індивідуальні особливості.
6. У зв'язку з тим, що туристичний продукт включає як речові, так і нематеріальні компоненти, велике значення приділяється функції координації маркетингової діяльності кожного учасника виробництва туристських послуг, а також регулювання туризму на державному рівні.
Управління маркетинговими процесами на туристичних підприємствах передбачає використання комплексу маркетингу (рис.1).
В маркетингу туризму також розглядаються універсальні для всіх сфер господарювання компоненти чотирьох елементного «комплексу маркетингу» (4P: «Product» - товар, «Price» - ціна, «Promotion» - просування, «Plase» - місце).
Однак істотне значення мають і ряд інших елементів, робота з якими не в меншій мірі визначає успіх туристичного підприємства, а саме: «Physical evidence» - середовище, «Process» - процеси, «People»» - люди.
«People» - люди, персонал. Це безпосередні учасники реалізації та надання послуги. Від їх професіоналізму, контактності, здатності вирішувати «незручні» ситуації з клієнтом залежить життя компанії. Персонал включений в саму послугу її процес, він не відділений від неї.
Послуга невловима, але їй завжди супроводжують цілком відчутні, елементи які в ходять до середовища - «Physical evidence». Такими елементами може бути офіс або інше місце надання послуги, предмети інтер'єру, сувеніри, зовнішній вигляд персоналу. Крім візуальних матеріальних елементів можна використовувати звуки, запахи, в принципі впливати можна на всі органи почуттів, з метою формування програми лояльності клієнтів. Все це разом і буде формувати асоціації клієнта з фірмою та послугою.
Спосіб надання послуги – «Process» визначається технологією прийнятої на підприємстві та у сферах гостинності, туризму. Однак усе це формує відсталість організації, нездатність розглянути зміні методу надання послуги можливості вийти на нові ринки, збільшити кількість постійних клієнтів, максимально наблизитися до їх споживчих переваг.
При розробці комплексу маркетингу в цілому та приватних стратегій за його складовими елементам, туристичному підприємству доцільно керуватися такими принципами:
1. Принцип послідовності, що забезпечує узгодження елементів комплексу маркетингу. Так, наприклад, висока якість туристичного продукту має супроводжуватися якісною рекламою та бездоганним обслуговуванням клієнтів.
2. Принцип зваженого підходу, який передбачає дослідження та облік чутливості ринку до змінним, що постійно змінюється, формує його кон'юнктуру.
3. Принцип обліку зміни бюджетних видатків, що визначає необхідність дотримання бюджетної дисципліни та комплексності у плануванні структури комплексу маркетингу.
Таким чином, ми бачимо, що маркетингова діяльність туристичного підприємства є основою планування кожного аспекту його діяльності.
Список використаних джерел:
1. Білик В., Чернявська О., Войнікова А. Маркетинговий підхід до управління формуванням туристичного продукту. Вісник Хмельницького національного університету. 2022, № 6, Том 1. С. 184-189.
2. Безугла Л. С., Онищенко А. І., Шадріна Д. В. Формування маркетингової діяльності на ринку туристичних послуг. Ефективна економіка. 2020. № 1. – URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=7600 (дата звернення: 02.11.2023). DOI: 10.32702/2307-2105-2020.1.82
3. Красовська О. Ю. Сучасні особливості управління маркетингом послуг суб'єктів господарювання сфери туризму. Агросвіт. 2021. № 7-8. С. 72-72.