Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Панкратова Л.А., к.е.н., доцент
доцент кафедри фінансів, обліку та економічної безпеки,
Уманського державного педагогічного університетуімені Павла Тичини

У сучасному економічному середовищі конкуренція характеризується глобальними рисами, які спонукають всі підприємства та організації, незалежно від організаційно-економічної форми діяльності, до відповідності рівню світових стандартів. Зрозуміло, що в умовах невизначеності сьогодення для будь-якого підприємства на першу шпальту виходить необхідність бути конкурентоздатним та успішно витримувати конкурентну боротьбу.
Сьогодні як ніколи актуально в Україні постає проблема підвищення ефективності діяльності підприємства у умовах карантинного господарювання, нестабільного курсу валюти, катастрофічного неплатоспроможності населення.
Досить гостро в умовах сьогодення постала необхідність підприємства в володінні інформацією про ефективно працюючих конкурентів, що дасть можливість досягнення оптимальних результатів своєї діяльності. Одним із основних методів виявлення конкурентних переваг підприємств є бенчмаркінг.
Бенчмаркінг, безумовно, один з найпоширеніших методів та інструментів управління бізнесом, тому відповідно широко застосувується в різних сферах управління підприємством – і в логістиці, і в маркетингу, і в управлінні персоналом тощо.
Термін «бенчмаркінг» з’явився у сімдесятих роках минулого століття в Інституті стратегічного планування Кембриджу (США) в процесі дослідницької діяльності консалтингової групи PIMS. Саме тоді був чітко сформульований основний принцип бенчмаркінгу: «для того щоб знайти ефективне рішення в сфері конкуренції, необхідно знати кращий досвід інших підприємств, які досягли успіху у подібних умовах» [1, c.136-137].
Першим практичним застосуванням теорії бенчмаркінгу став проект компанії Xerox щодо порівняння якості виробленої нею продукції із успішнішими на той час японськими аналогами («Бенчмаркінг конкурентоспроможності») [1, c.138-139].
Слід відзначити, що на практиці бенчмаркінг досить часто ототожнюють із звичайним аналізом конкурентів (конкурентним аналізом) або навіть маркетинговим дослідженням, проте між ними існують відмінності:
– по-перше, конкурентний аналіз обмежений певною галуззю або ринком, тому його метою є дослідження діяльності прямих конкурентів, тоді як бенчмаркінг не має таких обмежень і передбачає дослідження не лише конкурентів, але й передових підприємств інших галузей, а також інших внутрішніх структурних підрозділів даного підприємства;
– по-друге, конкурентний аналіз дозволяє виявити відмінності між конкурентами, але не пояснює як їх подолати і завоювати кращі позиції в бізнесі. Цьому сприяє бенчмаркінг, який полягає не стільки в тому, щоб визначити, наскільки інші підприємства виявились успішними, скільки знайти відповіді на питання що, як і чому роблять лідери для задоволення потреб споживачів, тобто виявити фактори і методи роботи, які дозволили б досягнути кращих результатів [2, с. 597-598].
Р.К. Донован відмічав, що бенчмаркінг є чітко структурованим, динамічним, стратегічним/тактичним процесом прийняття рішення, метою якого є поліпшення роботи підприємства з урахуванням результатів конкурентів і наявних результатів [7, с. 27].
Практичне застосування бенчмаркінгу як процесу відповідного порівняння та оцінювання ефективності одного підприємства іншими надає ряд переваг:
- здатність виявлення та дослідження «ефективних» і «провальних» основ діяльності підприємства відповідно від коливань пропозиції, попиту та ринкових умов;
- здатність швидкого впровадження ефективного досвіду господарювання конкуруючих підприємств;
- надає можливість миттєвого задоволення споживчого попиту шляхом впровадження нових стандартів та цілей;
- значно підвищує стимулювання працівників до постійного вдосконалення та збільшення потенціалу;
- сприяє фундаментальній згуртованості консультантів підприємства;
-дозволяє в короткі строки напрацювати ефективний досвід проведення управлінських змін;
- надає мобільне підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Зрозуміло, що впровадження в практику бенчмаркінгу як інструмент ууправління ефективною діяльністю підприємства, має низку недоліків:
- ототожнення бенчмаркінгу як маркетингового дослідження переваг підприємства;
- не всі підприємства мають можливість досить швидко впроваджувати дослідження бейчмеркінгу;
- катастрофічна незабезпеченість ринку обізнаними управлінськими та професійними кадрами;
- важкодоступність інформації ефективного досвіду підприємств-конкурентів для аналізу;
- недостатня напрацьованість реальної практики бенчмаркінгу.
В Україні функціонують декілька сотень підприємств, які використовують бенчмаркінг в своєму управлінні як стратегічний інструмент для підвищення конкурентоспроможності. Дехто вважає його результатом розвитку концепції конкурентоспроможності або програмою з поліпшення якості, інші зараховують до інноваційних продуктів японської бізнес-практики. Найближчим часом, на нашу думку, бенчмаркінгу належатиме вагоме місце в арсеналі менеджерів компаній, адже через пошук найкращих практик та їх упровадження організація досягне досконалої форми.
Отже, на сьогодні бенчмаркінг – це основний ефективний метод удосконалення бізнесу, що базується на світовому передовому досвіду і входить до найпопулярніших інструментів управління. Отже, вважаємо за необхідне розглянути перспективи та проблеми застосування бенчмаркінгу на підприємствах України, зважаючи на зростання актуальності цього інструменту.
Список використаних джерел:
1. Бублик М.І., Хім’як М.М., Лібер М.В. Бенчмаркінг як спосіб одержання конкурентних переваг. Науковий вісник НЛТУ України. 2012. Вип. 19.5. С. 136–139.
2. Шевченко О.М., Братусь Ю.М. Економічна сутність бенчмаркінгу та його роль у інноваційному розвитку підприємства. Бізнес-інформ. 2014. № 4. С. 64–67.
3. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник. С.М. Клименко та ін. К. : КНЕУ, 2016. 527 с.
4. Коваленко О.В. Сутність та особливості бенчмаркінгу в антикризовому управлінні підприємством. Механізм регулювання економіки. 2014. № 3. С. 140–145.
5. Гончарук А.Г. Бенчмаркінг як метод управління ефективністю підприємств. Економіка: реалії часу. Одеський національний політехнічний університет. 2007. № 1(27). С. 12–15.
6. Чайковська М.А. Сучасний стан і перспективи розвитку бенчмаркінгу як способу підвищення ефективності діяльності промислових підприємств в Україні. Молодий вчений. 2015. № 5(20). Ч. 2. С. 112–114.
7. Donovan R.K. AllAroundCure – If I Don'tAgree? CambridgeUniversity. 2000. 196 p.

Яка причина в тому, що в Україні лише декілька сотень підприємств використовують бенчмаркінг, якщо він є основним ефективним методом удосконалення бізнесу?