Форум Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Мельник В.В., здобувач вищої освіти
Науковий керівник:
канд. екон. наук, доцент Мельник В. В.
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини

На сучасному етапі соціально-економічний розвиток економіки України неможливий без урахування особливостей території, зокрема сильних та слабких сторін функціонування регіональної економічної системи, позитивних та негативних тенденцій розвитку галузі. Це пов'язано з тим, що існують значні відмінності у наданні необхідних економічних та соціальних ресурсів. Вирішується завдання відтворення продуктивних сил, реалізуються проекти соціально-економічного розвитку, задовольняються основні потреби населення, а показники економічного розвитку регіону стають критеріями визначення рівня економіки.
Сталий розвиток орієнтований на людину і спрямований на збереження стабільності соціальних і культурних систем. Як зазначає А. Балашов, «для досягнення сталого розвитку необхідно створити більш ефективну управлінську систему, що враховує історичний досвід, заохочує плюралізм і орієнтується на людину як суб’єкт розвитку. Спираючись на розширення варіантів вибору людини як головну цінність, концепція сталого розвитку націлює на впровадження принципу участі кожного індивіда в процесах, які формують сферу його життєдіяльності» [1].
Проте значна кількість публікацій про територіальні відмінності регіонального соціально-економічного розвитку підтверджують актуальність та необхідність подальших досліджень з цього питання. Метою даного дослідження є обґрунтування необхідності проведення теоретичних досліджень та вироблення практичних рекомендацій щодо соціально-економічного розвитку регіону України. Предметом дослідження є процес соціально-економічного розвитку регіону.
Екологічна політика і її формування та реалізація нині виступає як базовий складник сучасних соціально-еколого-економічних систем, визначаючи перспективи їх сталого розвитку. В українському законодавстві державна екологічна політика визначається як «система специфічних політичних, економічних, юридичних та інших заходів, що вживаються державою для управління екологічною ситуацією, забезпечення раціонального використання природних ресурсів на території України та забезпечення гармонійного, динамічно збалансованого розвитку економіки, суспільства, природи» [2, с. 12]. А в прийнятому Законі України «Про основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року» метою екологічної політики є досягнення задовільного стану навколишнього середовища шляхом впровадження екосистемного підходу у всі напрями соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на безпечне навколишнє середовище, впровадження збалансованого природокористування, збереження і відтворення природних екосистем [3].
Нерівномірність розвитку регіону зумовила підвищений науковий інтерес до цього питання. Почавши з розгляду регіону як структурної одиниці у рамках економічної географії, процесу проведення пов'язаних із нею досліджень та на основі комплексного та системного підходу, вчені досліджували багатогранний характер категорії «регіон». Таке бачення існуючої проблеми забезпечення регіонального соціально-економічного розвитку може бути сформоване внаслідок вивчення протиріч та розгляду проблеми через призму ефективності у контексті регіонального розвитку. Необхідність вивчення соціально-економічного розвитку регіонів (областей, міст, районів) обумовлена наступними проблемами та протиріччями: економічного життя, виробництва та споживання, протиріччя між посиленням традиційних моделей та повномасштабним оновленням регіону (можливість «псевдомодернізації»), застарілий устрій продуктивних сил та заміна їх у сучасних умовах, протиріччя між формаціями (в рамках адміністративної реформи), між інерційними адміністративними районами та новими територіями, та підприємствами. Усе це визначає необхідність реконструкції та вдосконалення господарського комплексу кожного регіону в умовах соціально-економічного та екологічного спрямування розвитку місцевої економіки. Тобто зростає потреба у докладній інформації про технічні, економічні, соціальні та екологічні можливості кожного регіону.
Список використаних джерел:
1. Балашов А. Концепція сталого розвитку в глобальному вимірі та її управлінська операціоналізація. Державне управління та місцеве самоврядування. 2009. Вип. 3(3). URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Dums/2009_3/index.html/.
2. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року : Закон України від 21 груд. 2010 р. № 2818-VI. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2818-17/page.
3. Закон України «Про основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року. Вісник Верховної Ради України. 2019. № 16. Ст. 70. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2697-19?lang=uk

В чому полягають базові диспропорції регіонального розвитку?

В чому полягають базові диспропорції регіонального розвитку?

Базовими диспропорціями регіонального розвитку є:
- у великих містах та переважно промислових районах економічний розвиток відбувається більш динамічно, ніж в аграрних місцевостях;
- мешканці сільських територій отримують нижчу заробітну плату, ніж населення обласних центрів;
- вищий доступ до публічних послуг, інформаційних комунікацій та отримання якісніших послуг має населення великих
міст;
- розвиток підприємництва значно ускладнений у віддалених від обласного центру місцевостях;
- навколо великих міст та промислових територій переважно зосереджена розвинена логістична мережа.
Негативні макроекономічні чинники, головними з яких є
уповільнення темпів зростання ВВП, зростання з року в рік
дефіциту державного бюджету, зниження конкурентоспроможності експортного потенціалу згубно впливають на розвиток
держави у цілому і регіональний розвиток зокрема.